Послання Апостола Павла до Ефесян 1, 22 – 2, 3.
22. Браття, Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа усе підкорив йому під ноги й поставив його вище над усе, як голову Церкви, 23. яка є його тілом, повнота того, що виповнює все у всьому.
1. І ви були мертві вашими провинами й гріхами, 2. в яких ви колись за звичаєм цього світу жили, за владою князя повітря, духа, що діє тепер у синах непослуху. 3. Між ними й ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і природних нахилів, і ми були з природи дітьми гніву, як і інші.
Євангеліє від Марка 10, 46-52.
46. Того часу, як Ісус виходив з Єрихону, син Тимея – Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. 47. Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він, кажучи:
– Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!
48. Багато хто сварив його, щоб мовчав, та він кричав ще більше:
– Сину Давидів, змилуйся надо мною!
49. Ісус спинивсь і каже:
– Покличте його!
Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього:
– Бадьорися! Устань, він кличе тебе.
50. Тоді він, скинувши верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. 51. Ісус, звернувшись до нього, каже:
– Що хочеш, щоб я зробив тобі?
Сліпий йому каже:
– Учителю мій – щоб я прозрів!
52. Сказав Ісус до нього:
– Іди, віра твоя спасла тебе.
І негайно прозрів той, і пішов дорогою за ним.
Марка 10, 48: «Закричав він і промовив: «Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!»
Милосердя – те. чого потребує кожен із нас. Навіть тоді, коли здається, що ми самостійно керуємо своїм життям, що досягли найбільших висот – потребуємо милосердя Господнього, щоб Він підтримав, коли стоїмо на хиткій дорозі спокуси гріхом, коли не бачимо нікого, окрім себе, коли піддаємося своїй немочі.
«Ісусе, змилуйся надо мною!» – промовляймо ці слова з величезною надією на Господню любов.
«Ісусе, змилуйся надо мною!» – промовляймо ці слова не лише. коли нам страшно, коли маємо якісь пережиття, а й у час, коли переповнені щастям.
Боже милосердя – те, чого щоденно потребуємо на своєму життєвому шляху.
