До Филип’ян послання святого апостола Павла читáння.
Флп. 244 зач.; 3, 1-8.
1. Браття, радуйтеся в Господі. Писати вам те саме мені не важко, але вам воно корисно. 2. Уважайте на псів, уважайте на лихих робітників, уважайте на обрізання! 3. Бо «обрізання» – то ми, що духом служимо Богові, що хвалимось у Христі Ісусі, не покладаючися на тіло, 4. хоч я міг би покладатись і на тіло. Коли хто інший думає покладатися на тіло, то я ще більше: 5. обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з коліна Веніямина, єврей з євреїв, фарисей за законом; 6. щодо горливости – гонитель Церкви, щодо справедливости в законі – бездоганний. 7. Та те, що було мені зиском, ради Христа я вважав за втрату. 8. Ба, більше: я вважаю все за втрату ради далеко вищого пізнання Христа Ісуса, Господа мого, ради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби лише Христа придбати.
Флп. 3, 1-8. «Я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати»
У житті ми багато чим клопочемось, будуємо плани, чогось досягаємо, залишаємо і здобуваємо інше, і так триває усе життя. Апостол це все називає «сміттям». Напевно, це для нас непросто, нелегко, а навіть боляче чути, як це може бути сміттям те, задля чого ми прикладаємо стільки зусиль і праці.
Однак життя нам дароване переважно для того, щоб ми пізнали Господа як нашого Творця. Саме в цьому пізнанні нашого Господа все інше набуває своєї правдивої цінності. Якщо ми не маємо Бога, найпершої та найважливішої цінності, усього іншого не зможемо правдиво оцінити. Завжди шукатимемо поставити будь-що на те місце, яке має займати Бог у нашому серці.
Якщо хочемо жити як правдиві християни, то маємо пам’ятати, що лише коли Господь є першою радістю, першим добром, все інше стає на свої місця і набуває властивого значення.
