Перше Послання Апостола Павла до Тимотея 1, 8-14.
8. Сину Тимотею, ми знаємо, що закон добрий, коли хто уживає його за законом, 9. відаючи, що закон дано не для праведника, але для беззаконних, непокірних, безбожних, грішників, нечестивих, нечистих, батьковбивців та матеревбивців, душогубців, 10. розпусників, мужоложців, людоловів, забріханців, кривоприсяжників і для всіх інших, що противляться здоровому навчанню, 11. згідно з євангелієм слави блаженного Бога, яке мені було доручено.
12. Дяку складаю тому, хто мені дав силу: Христу Ісусу, Господеві нашому, бо він визнав мене вірним, поставивши на службу: 13. мене, що спершу був хулителем, гонителем і насильником; але мене помилувано, бо я, не відаючи, діяв у невірстві. 14. Благодать же Господа нашого надмірно вилилась на мене з вірою і любов’ю, що в Христі Ісусі.
Євангеліє
Євангеліє від Луки 14, 25-35.
25. В той час, коли йшла з Ісусом велика сила народу, він обернувсь і до них мовив:
26. – Коли хто приходить до мене і не знелюбить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, не може бути моїм учнем. 27. Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною, не може бути моїм учнем.
28. Хто бо з вас, коли захоче будувати башту, не сяде перше й не обрахує видатків, чи має чим кінчити, 29. щоб часом, як поставить підвалину та не зможе скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього, 30. кажучи: цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити.
31. Або який цар, ідучи війною на іншого царя, не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього? 32. Коли ж не може, як той ще далеко, шле посольство і просить миру.
33. Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.
34. Сіль – річ добра, але коли сіль звітріє, чим її приправити? 35. Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, хай слухає.
Життєві дороги кожого з нас дуже різні. Комусь випадають одні випробування, комусь інші. І нерідко кортить нам заглянути на чуже життя і зробити висновок про його “кращу” якість.
Але слід розуміти, що не буває легких хрестів. Черевики кожному з нас на цій життєвій стежці труть по-різному. Іншими словами, всі ми тут на землі вчимося і гартуємось, дозріваючи до вічного життя.
Любов – це праця, постійний догляд за чистотою душі. Любов – це виклик, до якого покликаний кожен з нас. І щоби пізнати любов, якою є Бог ми несемо хрести своєї недовершеності, позбавляючи сь від усього, що перешкоджає зустрічі з Небесним Батьком.
