Послання Апостола Павла до Колосян 2, 8-12.
8. Браття, вважайте, щоб ніхто не звів вас підступно філософією та пустим обманом, за людським переданням та за первнями світу, а не за Христом.
9. У ньому бо живе вся повнота Божества тілесно, і ви причасні тій його повноті. 10. Він бо голова всякого начала і власти. 11. У ньому ви були обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви з себе скинули це смертне тіло обрізанням Христовим. 12. Поховані разом з ним у хрищенні, ви разом з ним також воскресли, вірою в силу Бога, який воскресив його з мертвих.
Євангеліє від Луки 2, 20-21; 40-52.
20. В той час пастухи вернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так як їм було сказано.
21. Як сповнилось вісім день, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали його Ісус, ім’я, що дав був ангел, перше ніж воно зачалося в лоні.
40. Хлоп’я ж росло й міцніло, повне мудрости, і Божа благодать була на ньому.
41. Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи. 42. І як йому було дванадцять років, вони пішли за звичаєм на свято. 43. Коли минули ті дні й вони верталися, хлопчина Ісус зостався в Єрусалимі; батьки ж його про те не знали. 44. Гадаючи, що він у гурті, вони пройшли день дороги і тоді почали його шукати між родичами та знайомими, 45. та, не найшовши, вернулися в Єрусалим, щоб там його шукати. 46. Через три дні найшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і питав їх. 47. Усі ті, що його слухали, дивувалися його розумові й відповідям. 48. Побачивши його, вони були здивовані, і його мати сказала йому:
– Дитино, чому ти так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.
49. Він відповів їм:
– Чого ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?
50. Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм.
51. І він пішов з ними, й вернувсь у Назарет, і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці. 52. Ісус же зростав мудрістю, літами і ласкою в Бога та в людей.
Луки 6, 20-21: “Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже. Блаженні голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись”
Бувають періоди в житті, коли єдина думка, яка нутрує в голові: де вже завершення цього всього? Скільки ще можна? Я вже більше не витримаю! І так день за днем проходить в очікуванні завершення цього жаху, який перевертає все наше, до того укладене якось, життя.
Так, це справді складно!
Та чи дивилися ви на цей час випробувань, як на час для власного зростання? Як на можливість вийти іншими і все ж змінитися, знайти інше русло, в яке скеруєте своє щодення?
Час болю, як і час радості та щастя, повинен спонукати нас шукати себе в Бозі та Бога в собі. Пізнавати Його краще. Знайомитися з Ним, коли Він веде крізь випробування, і коли Він радіє з нами. Спробуйте пізнавати, вбачати дію Господа і ви відкриєте значно глибші сенси, аніж “перебути”, “перечекати”, “витримати”.
