10. (9) Скарга на зухвалість ворогів 1-11; певна перемога вбогих 12-18
- Чому, о Господи, стоїш здалека, ховаєшся під час скорботи?
- Коли гордує грішник, страждає вбогий і ловиться в лихі задуми, що той намислив.
- Бо грішний вихваляється бажанням серця свого, і захланний хулить і зневажає Бога.
- Говорить грішник у своїй буті: “Не буде суду! Нема Бога! Такі й усі думки в нього.
- Перед ним завжди стелиться щасна дорога. Суди твої далеко геть від нього, усіх противників своїх – він сміхом збуває.
- Він каже в своїм серці: “Не піддамся! З роду в рід я не зазнаю лиха.”
- Уста в нього – повні прокльонів, обману і лукавства, а під язиком у нього лихо й переступ.
- Іде на засідки біля осель, і потайки невинного вбиває, очима так і зорить за нещасним.
- Він засідає, притаївшись, неначе лев у своїй криївці, він засідає, щоб бідака запопасти, хапає бідолаху й тягне у свою сітку.
- Зіщулившись, до землі прилягає, і падають нещасні в його кігті.
- Каже у своїм серці: “Забув Бог, сховав лице своє й нічого вже не бачить.”
- Устань, Господи Боже, піднеси руку! Не забудь убогих!
- Чого б безбожник мав зневажати Бога, казати у своєму серці: “Ти не каратимеш ніколи!”
- Ти дивишся, ти бачиш біль і горе; вони завжди перед тобою. На тебе покладається нещасний, сироті – ти поміч.
- Зламай лукавому й безбожникові рамено; ти покараєш його злобу, і більш її не буде.
- Господь – цар на віки вічні, зникли погани з його землі.
- Почув єси, о Господи, бажання вбогих, їх серце підбадьорив, прихилив твоє вухо,
- щоб захистити право сироти й пригніченого, щоб земнородний не лякав уже більше
Псалом 10: “Устань, Господи Боже, піднеси руку! Не забудь убогих!”
Ви довіряєте Богові? Наскільки міцною є ця довіра?
Підмітьте, як багато людей, які промовляють: “Вірую, Господи, і сповідую, що Ти – воістину Христос, Син Бога живого, який прийшов у світ спасти грішників, перший з яких – я…” Та як легко насправді розвіюється ця віра перед лицем страху.
Сучасна ситуація є дуже добрим індикатором для нашої віри. Наскільки ми довіряємо Богові, наскільки готові дотримуватися Його заповіді – “Не бійся” і довіритися Йому? Чи можемо ми дотриматися християнського принципу любові до ближнього, дбаючи про безпеку тих, хто поруч із нами?
Вірую, Господи… Це не слова, а те, як ми живемо…
