Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 47 зач. 10, 32-45.
32. Одного разу Ісус, взявши дванадцятьох, почав їм говорити, що має з ним статися:
33. – Оце йдемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам, 34. і насміхатимуться з нього, й уб’ють, і по трьох днях він воскресне.
35. Яків та Іван, сини Заведея, підходять до нього й кажуть йому:
– Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросимо.
36. Він їм відповів:
– Що хочете, щоб я зробив вам?
37. – Дай нам, – ті йому кажуть, – щоб ми сиділи один праворуч, другий ліворуч тебе у твоїй славі.
38. Ісус сказав їм:
– Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і христитися хрищенням, яким я хрищуся?
39. Вони йому відповіли:
– Можемо.
Ісус сказав їм:
– Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь. 40. Сидіти ж праворуч мене чи ліворуч – не моє дати вам, а кому приготовано.
41. Почули про те десятеро й обурились на Якова та Івана. 42. Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм:
– Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, і їхні вельможі утискають їх. 43. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, 44. і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. 45. Бо Син чоловічий не прийшов на те, щоб йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.
Уривки з Євангелія сьогодні вкотре виявляють глибини Христової самотності. Зібравши найдорожчих собі, Христос розповідає про свою смерть, про моменти жахливого приниження на хресті. Він явно бачить картини свого бичування та розп’яття, зради. Чи не саме в цю мить хотілось Христу відчути звичну людську підтримку?
Що ж натомість? Підходять учні і просять за себе, просять собі місця у Царстві. Цей момент просто чудово підкреслює складність стосунків Ісуса зі світом. Навіть учні не розуміють глибини зраненого і зболеного серця свого Учителя і Його місії, вони міряють мірками світськими – де влада і суспільне становище вирішальні.
Ісус же вирішує долю світу своїм рішенням.
Чи не поводимось і ми часом, як учні Христові у цьому випадку.
Причащаємось святих Тайн, не усвідомлюючи глибину Христової жертви і своєї відповідальності за неї. Життя кожного у Христі – це дорога служіння, яка не передбачає медових рік визнання, слави і розуміння. Ісуса не розуміли навіть найближчі.
Господи, вчи нас сміливо брати свого хреста. Амінь
