Діянь святих апостолів читáння.
Ді. 18 зач.; 8, 5-17.
5. В тих днях Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа. 6. Народ однодушно слухав уважно, що Филип говорив, слухаючи його й бачачи ті знаки, що він чинив, 7. бо з багатьох виходили нечисті духи, що в них були, кричачи сильним голосом, і багато розслаблених та кривих видужувало. 8. Радість же була велика в тім місті.
9. А був перед тим у тому місті один чоловік, Симон на ім’я, що займався чаклунством і дивував люд самарійський та видавав себе за щось велике. 10. За ним усі, від малого до великого, слідом ходили, кажучи:
– Цей чоловік – сила Божа, що її звуть великою.
11. Вони його слухали уважно, бо він довго дивував їх чарами своїми. 12. Та як повірили Филипові, що звіщав їм царство Боже й ім’я Ісуса Христа, христилися чоловіки й жінки. 13. Увірував тоді й сам Симон і охристившися, тримавсь Филипа, і бачачи знаки й великі чуда, що робились, дивувався.
14. Довідавшися, що Самарія прийняла слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра й Івана. 15. Ці прийшли й молилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого, 16. бо він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрищені в ім’я Господа Ісуса. 17. Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Духа Святого.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Йо. 20 зач. 6, 27-33.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
27. Дбайте не про їжу, що минає, а про їжу, що лишається на життя вічне, яку вам дасть Син чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував.
28. Вони ж мовили до нього:
– Що нам робити, щоб діла Божі чинити?
29. Ісус у відповідь сказав їм:
– Діло Боже – вірувати в того, кого він послав.
30. Вони сказали:
– Який знак робиш, щоб ми побачили й увірували в тебе? Що чиниш? 31. Батьки наші їли в пустині манну, як написано: дав їм їсти хліб з неба.
32. Ісус сказав їм:
– Істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Отець мій дає вам правдивий хліб з неба. 33. Бо хліб Божий – той, що з неба сходить і дає життя світові.
Йоана 6,27: “Дбайте не про їжу, що минає, а про їжу, що лишається на життя вічне”
Ми повсякденно дбаємо про “хліб насущний”. Для нас це є основою щоденної праці, щоб забезпечити своїх дітей, себе і не відчувати нужди ні в чому. І це справді важливо.
Та ще більше важливо подбати про “хліб насущний” для своєї душі. Бо для повноцінного життя потребуємо харчу й духовного.
Тому так важливо привчити і себе, і своїх дітей поповнювати сили не тільки їжею і повсякденними емоціями, а й дбати про свою віру, про її зміцнення. Бо часто через постійний клопіт про матеріальне міліємо духовно.
