Діяння Апостолів 10, 1-16.
1. В тих днях був у Кесарії один чоловік на ім’я Корнилій, сотник, з полку, що звався італійським, 2. побожний і богобоязливий з усім своїм домом; він чинив народові великі милостині й завжди Богові молився. 3. Бачив він десь коло дев’ятої години дня, ясно у видінні ангела Божого, що ввійшов до нього й до нього мовив:
– Корнилію!
4. Той глянув на нього і, переляканий, озвався:
– Що, Господи?
Він сказав до нього:
– Твої молитви і твої милостині вознеслись до Бога, і він згадав про тебе. 5. Пошли, отже, людей у Яффу і приведи Симона, що зветься Петром. 6. Він гостює в одного Симона гарбаря, що має дім край моря.
7. І коли ангел, що говорив до нього, відійшов, Корнилій покликав двох із своїх слуг та побожного вояка з тих, що були з ним постійно, 8. і, розповівши їм усе, послав їх у Яффу.
9. Другого ж дня, як ті були в дорозі й наближалися до міста, Петро зійшов на крівлю молитись коло шостої години. 10. Він зголоднів і захотів їсти. І от як йому готували, найшло на нього захоплення: 11. бачить він небо відкрите, і з нього сходить якась річ, неначе скатерка велика, прив’язана за чотири кінці, і спускається на землю. 12. Були ж у ній всякі чотироногі, земні плазуни й небесні птиці. 13. І залунав до нього голос:
– Устань, Петре, заколи і їж!
14. Петро відповів:
– Ніколи, Господи, бо я ніколи нічого поганого й нечистого не їв.
15. І знову, вдруге, залунав голос до нього:
– Що Бог очистив, ти не погань.
16. Це сталося тричі, і зараз же скатерка піднялась на небо.
Євангеліє від Йоана 6, 56-69.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
56. Хто їсть моє тіло й п’є мою кров, у мені пробуває, і я – в ньому. 57. Як мене послав живий Отець і я живу Отцем, так і той хто їсть мене, житиме мною. 58. Це – хліб, що зійшов з неба. Не як батьки ваші їли манну й померли: хто їстиме цей хліб, житиме повіки.
59. Так говорив він, коли навчав у синагозі, в Капернаумі.
60. Почувши це, багато хто з його учнів говорили:
– Жорстока ця мова! Хто може її слухати?
61. Ісус, знаючи в собі, що учні його ремствують, мовив до них:
62. – Це вас блазнить? А що коли побачите, як Син чоловічий возходить туди, де був перше? 63. Дух оживляє, тіло ж нічого не помагає. Слова, що я сказав вам – дух і життя. 64. Та дехто з вас не вірує.
Ісус бо знав від самого початку, хто ті, що не вірують, і хто той, що його зрадить. 65. І додав:
– Ось чому я сказав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли його йому не буде дано моїм Отцем.
66. 3 того часу багато хто з його учнів відійшли від нього й більше з ним не ходили. 67. Тому Ісус сказав до дванадцятьох:
– Невже й ви хочете відійти?
68. Озвався до нього Симон Петро:
– Господи, до кого нам іти? У тебе – слова життя вічного. 69. Ми увірували й пізнали, що ти – святий Божий.
Не тільки за часів земного життя Ісуса, але й тепер і впродовж двох тисячоліть Його слова приймали далеко не усі. Завжди були, є і будуть ті, для кого Новий завіт буде серйозним викликом, зазіханням на свободу чи пустими словами.
Ніхто не зробить вибір за нас. Однак якщо ми обираємо йти за Христом, то мусимо бути йти з ним, навіть і особливо тоді, коли важко.
Євхаристія – особлива центральна Таїна нашого християнського життя, бо ми віримо, що приймаємо не хліб і вино, а Бога – живого Бога, який дає нам життя, як фізичне, так і духовне.
Саме тому так важливо не занедбувати Святих Тайн, особливо зважаючи на епідемічні умови. З часом все налагодиться і, сподіваємось, прийде до норми. Можливо цей час розлуки із Євхаристійним Ісусом буде для нас часом переосмислення та поновлення нашої віри.
