Діянь святих апостолів читáння.
Ді. 36 зач.; 15, 5-34.
5. В тих днях деякі з секти фарисеїв, що були увірували, встали й казали, що треба їх обрізати та наказати, щоб берегли закон Мойсея. 6. От і зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу.
7. По довгій суперечці встав Петро і промовив до них:
– Мужі брати! Ви знаєте, що вже віддавна Бог вибрав був мене між вами, щоб погани з уст моїх чули слово євангелія й увірували. 8. І серцевідець Бог засвідчив їм, даючи їм Святого Духа, як і нам, 9. і не вчинив ніякої різниці між нами та між ними, очистивши вірою їхні серця. 10. Чого ж ото тепер спокушаєте Бога, бажаючи накинути учням на шию ярмо, якого ні батьки наші, ні ми не могли нести? 11. Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса, і так само вони.
12. Затихла вся громада й стала слухати Варнаву та Павла, як вони розповідали про ті знаки та чуда, що Бог учинив був через них між поганами.
13. А як вони замовкли, озвався Яків і мовив:
14. – Мужі брати, слухайте мене! Симон розповів, як Бог спершу навідався до поган, щоб узяти з-між них народ для імени його. 15. З тим згоджуються і слова пророків, як написано:
16. Після цього я вернуся
й відбудую занепалий намет Давида;
я його руїну відбудую
і знов його поставлю,
17. щоб решта людей Господа шукала
і всі народи, на яких призване ім’я моє,
каже Господь, що чинить це,
18. – йому відоме споконвіку.
19. Тому я думаю, що не треба турбувати тих із поган, що навертаються до Бога, 20. але їм написати, щоб стримувалися від нечистот ідольських, від розпусти, від душенини та від крови. 21. Мойсей бо з давен-давна має по містах своїх проповідників, що його читають у синагогах щосуботи.
22. Тоді апостоли і старші разом з усією Церквою постановили вибрати кількох з-між себе й послати в Антіохію з Павлом та Варнавою: Юду, званого Варсавою, і Силу, мужів-проводирів між братами.
23. Вони написали й доручили через них ось що:
«Апостоли і старші брати ваші братам з поган в Антіохії, Сирії та Кілікії: привіт.
24. Тому що ми чули, як деякі з нас, вийшовши без нашого доручення, занепокоїли вас словами та схвилювали ваші душі, 25. ми постановили однодушно вибрати мужів і їх до вас послати разом з любим нам Варнавою та Павлом, 26. людьми, що душі свої віддали за ім’я Господа нашого Ісуса Христа. 27. Ми, отже, вислали вам Юду й Силу, і вони вам усно викладуть те саме. 28. Подобалось бо Святому Духові й нам не накладати на вас ніякого тягару більше, крім цих необхідних речей: 29. стримуватися від ідоложертвенного м’яса, від крови, від душенини та від розпусти. Ви добре зробите, коли будете берегтися цього. Будьте здорові».
30. Висланці прийшли в Антіохію і, скликавши громаду, доручили листа, 31. і вони, прочитавши його, зраділи і втішилися. 32. Юда та Сила, які самі були пророки, втішали і скріпляли братів довший час. 33. По деякім часі брати відпустили їх у мирі до тих, що їх вислали.
34. Сила рішив зостатися там, Юда ж повернувся в Єрусалим.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Йо. 37 зач. 10, 17-28.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
17. Тому Отець мене любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти. 18. Ніхто не бере його від мене, я сам від себе кладу його. Владу маю його покласти і владу маю його назад узяти.
19. І знову постала суперечка між юдеями за ті слова. 20. Численні з них казали:
– Він біса має; він божевільний. Чому його слухаєте?
21. Інші ж казали:
– То не слова біснуватого. Хіба біс може відкрити сліпим очі?
22. Було тоді Обновлення в Єрусалимі, і була зима. 23. Ісус проходжувався у храмі Соломона у притворі. 24. Обступили його юдеї і йому кажуть:
– Доки триматимеш душу нашу? Коли ти Христос, скажи нам одверто!
25. Ісус відповів їм:
– Казав я вам, та ви не віруєте. Діла, які я чиню в ім’я Отця мого – вони свідчать за мене. 26. Та ви не віруєте, бо ви не з моїх овець. 27. Вівці мої голосу мого слухаються, і я їх знаю: вони йдуть слідом за мною, 28. і я даю їм життя вічне; не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
Йоана 10, 17-18: “Тому Отець мене любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти. Ніхто не бере його від мене, я сам від себе кладу його. Владу маю його покласти і владу маю його назад узяти”.
Вільний вибір у послуху Отця – те, що демонструє Ісус. Маючи безмежну силу і неосяжні людському розумові можливості, Він віддається на волю Отця.
Як часто ми готові послухати дорогу нам людину? Як часто безумовно готові їй послужити?
Знаходимо безліч пояснень, чому “ні” і ще більше відмовок, чому нам не хочеться цього зробити?
Безумовна любов – те, чим керувався Ісус, те, що нас здатне врятувати від гріха і те, що може нас зробити щасливими так, як це передбачив для нас Бог.
