Діянь святих апостолів читáння.
Ді. 48 зач.; 25, 13-19.
13. В тих днях цар Аґриппа з Вернікою прийшли в Кесарію вітати Феста. 14. А що вони пробули там чимало днів, Фест виклав цареві справу Павла: – Є тут, – сказав він, – один чоловік, якого Фелікс лишив в’язнем. 15. На нього, як я був в Єрусалимі, первосвященики і старші юдейські зробили скаргу, домагаючись його засуду. 16. Я відповів їм, що римляни не мають звичаю кого видавати, поки обвинувачений не матиме обвинувачів перед собою і змоги боронитися від обвинувачення. 17. Отож вони прийшли сюди зо мною, і я без жадної проволоки, на другий же день, сівши на судилище, велів привести того чоловіка. 18. Обвинувачі, що виступили проти нього, нічим не оскаржили його в тому, в чому я підозрівав зло. 19. Вони з ним мали якісь суперечки про їхні забобони та про якогось померлого Ісуса, а Павло казав, що він живе.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Йо. 55 зач. 16, 23-33.
23. Сказав Господь своїм учням: Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не просили в Отця в моє ім’я, він дасть вам. 24. Досі ви нічого не просили в моє ім’я. Просіте – і одержите, щоб радість ваша була повна.
25. Я говорив вам це у притчах. Надходить година, коли більш не буду говорити до вас у притчах, але одверто звіщу вам про Отця. 26. Того дня проситимете в моє ім’я, і не кажу, що буду за вас Отця благати: 27. сам бо Отець вас любить, бо ви маєте любов до мене і віру, що я від Бога вийшов. 28. Я вийшов від Отця і прийшов у світ, і знову світ лишаю й вертаюсь до Отця.
29. Кажуть до нього учні:
– Ось тепер ти говориш одверто і не кажеш ніякої притчі. 30. І тепер ми знаємо, що ти всевідучий, і не потребуєш, щоб хто тебе питав; тому ми віруємо, що ти від Бога вийшов.
31. Відповів їм Ісус:
32. – Віруєте тепер? Ось надходить година, і тепер вона, коли ви розсієтеся кожен у свій бік і мене лишите самого. Та я не сам, бо зо мною Отець. 33. Сказав я вам це, щоб ви мали мир у мені. У світі страждатимете. Та бадьоріться! Я переміг світ.
Йоана 16, 23-33. «Чого б ви тільки попросили в Отця, Він дасть вам в моє ім’я».
Наскільки формальними є ваші молитви? Скільки в них є вашого? Не того, що завчили, чого вимагають певні канони, а саме особистого?
Як ця розмова виглядає? Зранку і ввечері? За потреби? Коли страшно?
Будьмо з Богом максимально відкритими і щирими. Говорімо з ним так, як із найріднішим, найкращим другом. Говорімо просто й відверто, не біймося ділитися і своїми страхами, і своїми бажаннями, і своєю вдячністю.
