До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
1 Кор. 124 зач.; 1, 10-18.
- Браття, благаю вас ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів між вами, але щоб ви були з’єднані в однім дусі і в одній думці. 11. Я бо довідався про вас, мої брати, від Хлоїних, що між вами є суперечки. 12. Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: я Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів. 13. Хіба Христос розділився? Хіба Павло був розп’ятий за вас ? Або хіба в Павлове ім’я ви христилися? 14. Дякую Богові, що я нікого з вас не христив, крім Крисла та Ґая, 15. щоб не сказав хто, що ви були хрищені в моє ім’я. 16. Христив я теж дім Стефани; і більш не знаю, чи христив я кого іншого.
- Христос бо послав мене не христити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним. 18. Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 58 зач. 14, 14-22.
- Того часу, побачив Ісус силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. 15. Як же настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть:
– Пустинне це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи. - Ісус сказав їм:
– Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти. - Вони ж мовлять до нього:
– Ми маємо тут тільки п’ять хлібів і дві риби. - Тоді він каже:
– Принесіть мені їх сюди. - І велівши народові сісти на траві, взяв п’ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав хліби і дав учням, а учні – людям. 20. Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. 21. Тих же, що їли, було яких п’ять тисяч чоловік, окрім жінок та дітей.
- І зараз же заставив учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як відпускав народ.
Матея 14, 19: “Взяв п’ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав хліби і дав учням, а учні – людям”.
Чудо множення хлібів і риби розповідає нам не тільки про могутність Сина Божого, а й про те, що Він, маючи абсолютну силу і владу, був по-особливому людяним.
Його дбайливість про людей, які, слухаючи проповіді, навіть не могли уявити, Хто перед ними, засвідчує, що яким би не був твій соціальний статус, твоя влада, ти не можеш забувати про своїх ближніх. Зважте, Ісус подбав не лише про духовну поживу, а й про те, щоб втомлені і зголоднілі люди не відчули дискомфооту.
Так і в нашому житті, знаходячи поживу для свого духа, ми матимемо все необхідне, щоб не відчувати дискомфорту. Адже усвідомлення того, що має правдиву цінність, дає нам змогу розуміти, що для нашого щастя насправді не потрібні якісь безмірні багатства, а лише вміння насолоджуватися всім тим, що маємо щодня.
