До Галатів послання святого апостола Павла читáння.
Гал. 207 зач.; 3, 15-22.
15. Браття, по-людському говорю, навіть людського заповіту, ствердженого як слід, ніхто не може скасувати чи до нього що додати. 16. Обітниці ж були дані Авраамові та його потомкові. Не сказано: потомкам, немов би говорилося про багатьох, але про одного: і твоєму потомкові, яким є Христос. 17. Кажу бо це: заповіту, що був стверджений Богом, закон, що прийшов по чотириста тридцятьох роках, не може скасувати і, таким чином, знести обітницю. 18. Бо коли б насліддя було від закону, воно не було б більш від обітниці; Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю.
19. Навіщо ж тоді закон? Його додано з причини переступів, доки не прийде потомство, якому була дана обітниця, проголошена ангелами через посередника. 20. Посередника ж нема, коли є хто один; а Бог один. 21. Хіба тоді закон проти обітниць Божих? Зовсім ні. Бо якби даний був закон, що міг оживляти, тоді справді від закону було б оправдання. 22. Але Писання все замкнуло під гріхом, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа.
Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 23 зач. 6, 7-13.
7. В той час покликав Ісус дванадцятьох і став їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами. 8. І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім самої палиці, ні хліба, ні торбини, ні грошей у гаманець; 9. щоб обувалися в сандали й не вдягалися в дві одежі.
10. І говорив їм:
– До якого б дому ви не ввійшли, там пробувайте аж поки не вийдете звідти. 11. А коли в якому місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, виходячи звідтіль обтрусіть і порох з ваших ніг на свідоцтво їм.
12. Вони вийшли і проповідували покаяння, 13. виганяли численних бісів і намащували олією чимало хворих та оздоровлювали їх.
Марка 6, 8: “І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім самої палиці, ні хліба, ні торбини, ні грошей у гаманець”.
Ми стараємося убезпечити себе і дорогих нам юдей від різних небезпек, від нужди, від хворіб. І справді докладаємо максимум зусиль, щоб відчувати себе соціально стабільними. Зрештою, навіть наші плани стосуються більше нашого матеріального благополуччя.
У цьому вірші ми бачимо, як Ісус вчить учнів не узалежнювати себе ані від речей, ані навіть від людей. Так і в своєму житті ми маємо орієнтуватися на те, що справді є цінним – на нашу віру в Бога, наші стосунки з Ним, наше вміння реалізовувати Його ласки в спілкуванні з ближніми.
