До Галатів послання святого апостола Павла читáння.
Гал. 212 зач.; 5, 11-21.
11. Браття, коли ще проповідую обрізання, то чого мене брати ще переслідують? Тоді був би кінець спокусі, що від хреста! 12. Коли б то вже себе зовсім покалічили ті, що вас баламутять!
13. Ви бо, брати, покликані до волі, аби лише ваша воля не стала причиною, щоб жити за тілом, але любов’ю служіть один одному. 14. Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: люби ближнього твого, як себе самого. 15. Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного вважайте, щоб ви один одного не з’їли!
16. Знову кажу: духом ходіте, і похотей тіла не будете чинити; 17. бо похоті тіла проти духа, і похоті духа проти тіла; вони противні одне одному, так що ви не можете робити, що хотіли б. 18. Коли ж вас водить дух, ви не під законом. 19. Учинки тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість, 20. бовванопоклонство, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгода, єресі, 21. зависть, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, як я вже й раніше казав, що ті, які так чинять, царства Божого не унаслідять.
Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 28 зач. 7, 5-16.
5. Одного разу питали Ісуса книжники та фарисеї:
– Чому твої учні не живуть за переданнями старших і їдять немитими руками?
6. Він відповів їм:
– Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано:
Народ цей устами мене почитає,
серце ж їхнє далеко від мене;
7. та вони марно мене почитають,
навчаючи наук – наказів людських.
8. Занедбавши заповідь Божу, притримуєтеся людського передання: миєте глечики та кухлі й ще багато в тому роді.
9. І сказав їм:
– Як ви хитро-мудро відкидаєте заповідь Божу, щоб берегти ваше передання. 10. Мойсей бо наказав: шануй батька твого й матір твою, і хто проклинає батька або матір – смерть такому! 11. А ви твердите: коли хто батькові чи матері скаже – корван, тобто священний дар є те, чим ви мали б користатися від мене, – 12. тому не даєте більше змоги зробити що для батька-матері. 13. Таким чином, касуєте слово Боже вашим переданням, яке ви самі завели. І іншого такого чините чимало.
14. І прикликавши знову народ, промовляв до нього:
15. – Слухайте мене всі й розумійте! Нема нічого зовнішнього для людини, що, входячи в неї, могло б її осквернити; те, що виходить з людини, те осквернює людину. 16. Хто має вуха слухати, хай слухає.
Мр. 7, 5-16. «Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити».
Люди часто бувають невдоволені, гадаючи, що, коли були б інші обставини, інші друзі, інший єпископ, священик, дружина чи чоловік – вони тоді обов’язково були б інакшими.
Проте Господь каже дуже просто: «Ніщо, що ззовні входить, не осквернює людину». Отже, ніщо ззовні не може нас зробити поганими, гріховними, віддалити нас від Бога.
Адже як будь-яка темрява, якою б чорною вона не була, не може затемнити полум’я свічки, так і будь-які зовнішні обставини, несприятливі з нашого погляду, ніколи не бувають сильнішими за нас.
Ніщо не робить нас святими чи грішними саме собою. Отже, які б обставини не були, Господь є завжди з нами і дає нам силу і можливість пройти через них.
Владика Венедикт (Алексійчук)
