До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.
2 Кор. 185 зач.; 8, 1-5.
1. Браття, повідомляємо вас про ласку, що Бог дав Церквам македонським. 2. Серед численних турбот, яких вони зазнали, їхня надмірна радість та їхнє велике вбожество вилились без краю у їхній надмірній щедрості; 3. вони по змозі, я про це свідчу, ба навіть понад змогу, добровільно, 4. вельми наполягаючи, просили нас, щоб ми дали їм ласку брати участь у службі на користь святих. 5. Не лише дали понад наше сподівання, але самих себе віддали перше Господеві, а потім нам, з Божої волі.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 36 зач. 8, 16-21.
Сказав Господь:
16. Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.
17. Нічого бо нема схованого, що не стало б явним, нічого тайного, що не стало б знаним і не вийшло на яв.
18. Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться: а хто не має, візьмуть і те, що йому здається, ніби має.
19. Мати його і брати прийшли до нього, та через народ не могли до нього доступитись. 20. Йому сказали:
– Мати твоя і брати стоять надворі, хочуть побачитись з тобою.
21. Він у відповідь сказав їм:
– Мати моя і брати мої – це ті, що слухають слово Боже й виконують його.
Луки 8. 17: “Нічого бо нема схованого, що не стало б явним”
Май совість, вчиняй совісно. А що таке совість? Це найперше внутрішні кордони розуміння добра і зла. Керуючись совістю, ми убезпечуємо себе від гріхопадіння.
Не знаю людини, яка вважає, що є безсовісною. Та поміж тим, люди чинять зло. Чому так? Бо якщо Бог не є центром життя людини, тоді відбувається підміна понять. Грані між добром і злом стираються. І, тоді центром життя стає власний добробут і вигода. А за цим вже не видно нікого і нічого.
Аби совість була дійсно індикатором нашого життя, маємо чітко пам’ятати – Господь є мірилом усього, що я чиню і як живу.
