До Солунян другого послання святого апостола Павла читáння.
2 Сол. 276 зач.; 2, 13 – 3, 5.
13. Браття, ми повинні завжди дякувати Богові, що Бог вибрав вас яко первоплоди, щоб ви спаслися освяченням Духа і вірою в правду; 14. і для цього він нас покликав благовіствуванням нашим, щоб ви придбали славу Господа нашого Ісуса Христа. 15. Стійте, отже, брати, і тримайтеся передань, яких від нас навчилися чи то усно, чи листовно. 16. Нехай сам Господь наш Ісус Христос, і Бог, Отець наш, що возлюбив нас і дав нам у своїй благодаті вічну втіху й добру надію, 17. врадує серця ваші та зміцнить у всякім ділі й добрім слові.
1. А втім, молітеся, брати, за нас, щоб Господнє слово ширилося та прославлялося, як у вас, 2. і щоб ми визволилися від безпутніх та лукавих людей, бо не в усіх – віра. 3. Господь же вірний, і він вас зміцнить і збереже від злого. 4. Ми певні в Господі щодо вас, що те, що ми наказуємо вам, ви чините й далі будете чинити. 5. Господь же нехай направить серця ваші на любов Божу й на Христову терпеливість.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 70 зач. 13, 1-9.
1. В той час прийшли деякі до Ісуса й розповіли йому про галилеїв, яких кров Пилат змішав був з їхніми жертвами. 2. Озвавшись, він сказав їм:
– Гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї? 3. Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само. 4. Або ті вісімнадцять, на яких упала силоамська башта і їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму? 5. Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.
6. І він розповів їм цю притчу:
Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і став шукати на ній плода та не найшов. 7. Тоді він сказав до виноградаря: оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не находжу. Зрубай її: навіщо займає землю? 8. Той озвавсь до нього: пане, лиши її ще цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм. 9. Може, що вродить нарік, а як ні, зрубаєш її.
Лк. 13, 1-9. «Як не покаєтесь, усі загинете так само».
Господь вказує, що Він прийшов, аби спасти грішників. Головна мета Божої дії в нашому житті – наше освячення, а остаточно – наше спасення. Отець Небесний любить нас, тому й прагне нас освячувати і спасати. І тому допускає ті чи інші події в нашому житті, ті чи інші ситуації, через які Він діє.
Тому коли в Євангелії Господь згадує про галилеян, на яких впала башта, то підкреслює, що це був знак для людей, аби вони побачили й подумали, чому так діється. Скільки подібних подій, коли Бог говорить до нас, стається в нашому житті щодня, щомісяця, щороку – та ми їх не зауважуємо!
Знайдімо хвилю на протязі дня, а найкраще ввечері, і поміркуймо, що відбулося сьогодні й що Бог хотів сказати мені тими чи іншим подіями в моєму житті.
Владика Венедикт (Алексійчук)
