До Тимотея першого послання святого апостола Павла читáння.
1 Тим. 283 зач.; 3, 1-13.
1. Сину Тимотею, вірне слово: як хто прагне єпископства, бажає благородного діла. 2. Отже, єпископ має бути бездоганним, однієї жінки чоловіком, тверезим, розважливим, чесним, гостинним, здібним навчати, 3. не п’яницею, не розбишакою, але сумирним, не сварливим, не грошолюбом, 4. щоб власним домом добре правив та щоб дітей тримав у послусі з усякою повагою. 5. Бо хто не вміє рядити власним домом, як він буде дбати про Церкву Божу? 6. Та не новонавернений, щоб, розгордівши, не був засуджений так, як диявол. 7. Треба також, щоб він мав гарне свідчення і від тих, що зовні, щоб не попав у ганьбу та у диявольські тенета.
8. Диякони так само мають бути поважні, не двоязичні, вина багато щоб не вживали, не були жадні на брудний зиск; 9. щоб тайну віри берегли в чистій совісті. 10. Але й таких спочатку слід поставити на пробу, а потому нехай служать, якщо будуть бездоганні. 11. Жінки також нехай будуть поважні, хай не обмовляють, хай будуть тверезі, вірні в усьому. 12. Диякони нехай будуть кожен однієї жінки чоловіком, хай добре рядять дітьми і власним домом, 13. бо ті, що виконують добре свої обов’язки, здобувають собі почесне становище і велику сміливість у вірі в Христа Ісуса.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 80 зач. 16, 1-9.
1. Сказав Господь притчу оцю:
Був один багатий чоловік і мав управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра. 2. Покликав він його і каже:
– Що я про тебе чую ? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше управляти.
3. І почав управитель міркувати: що мені робити? Пан мій відбирає в мене управління. Копати землю – сил не маю; просити – соромлюся. 4. Знаю, що зроблю, щоб коли скине мене з управління, прийняли мене до себе.
5. Покликав він одного по однім довжників свого пана й мовив до першого:
– Скільки ти винен панові моєму?
6. – Сто мір оливи, – відповів той.
Сказав до нього:
– Візьми твою розписку, сядь і напиши швидко: п’ятдесят.
7. Потім до другого промовив:
– Ти скільки винен ?
– Сто корців пшениці, – відповів той.
– Візьми твою розписку, напиши: вісімдесят.
8. І похвалив пан нечесного управителя, що той учинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.
9. І я кажу вам: робіть собі друзів неправою мамоною, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.
Лк. 16, 1–9. «І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро»
На перший погляд, може видатися незрозумілим: чоловік чинить нечесно, обманює свого господаря, але його вчинок заслуговує на таку похвалу від Господа? Звичайно, Бог ніколи не хвалить за неправду. Але Господь показує нам цього чоловіка, ставить його за приклад як того, хто вміє робити добро.
Нечесний управитель, хоч і наляканий тим, що на нього чекає, вміє зробити щось корисне для інших. Погляньмо на наше життя: скільки є обставин і ситуацій, де ми могли б зробити добро, вчинити чи сказати щось приємне, чи хоча б побажати у своєму серці комусь добра, чи хоч би добрим поглядом обдарувати іншу людину!
Ми завжди нарікаємо на обставини, ситуації, але погляньмо: скільки впродовж дня ми могли б робити доброго! А скільки впродовж місця, року? У кожній життєвій ситуації можемо щось зробити доброго тими силами й можливостями, які маємо!
