Апостол: 1 Тим. 285 зач.; 4, 4-8; 16.
До Тимотея першого послання святого апостола Павла читáння.
4. Сину Тимотею, всяке Боже сотворіння добре, і не слід нічого відкидати, коли його з подякою приймати, 5. бо воно освячується словом Божим і молитвою.
6. Як будеш усе це братам викладати, будеш добрий слуга Христа Ісуса, що прийняв до серця і усвоїв слова віри та доброї науки, якій ти був завжди вірним.
7. Щождо нечистих та бабських байок, ти їх остерігайся. 8. Вправляйся у благочесті; бо тілесна вправа до дечого лише корисна, а благочестя до всього корисне, бо має обітницю життя теперішнього й будучого.
16. Пильнуй себе самого та навчання; дотримуйся цього, бо, роблячи це, спасеш себе самого й тих, що тебе слухають.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 82 зач. 16, 15-18; 17, 1-4.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
15. – Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе – Богові осоружне.
16. Закон і пророки були до Івана; з того часу благовіститься царство Боже, і кожен з трудом увіходить до нього. 17. Легше, щоб небо й земля минулися, ніж щоб з закону одна риска пропала.
18. Кожний, хто розводиться з власною жінкою й одружується з іншою, чинить перелюб; і той, хто одружується з розведеною, чинить перелюб.
1. Ісус сказав до своїх учнів:
Неможливо, щоб не приходили спокуси. Однак горе тому, через кого вони приходять. 2. Ліпше такому було б, коли б млинове жорно було прив’язане йому до шиї і він був кинутий у море, ніж щоб він спокусив одне з цих малих. 3. Уважайте на самих себе!
Коли згрішить твій брат, докори йому, і як він покається, прости йому. 4. Коли сім раз на день він згрішить проти тебе й сім раз вернеться до тебе і скаже: каюсь – прости йому.
Луки 16,15: “Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе – Богові осоружне”
Маємо спокусу – здаватися кращими, аніж є, успішнішими, набожнішими. Як не дивно, але з покоління в покоління передається “традиція” – робити щось попри людське око.
Зрештою, для нас дуже важлива стороння думка. Багато що ми робимо, бо “що люди подумають”, як і не робимо, бо “що люди скажуть”.
Здається, що те, чого не побачать, про що не почують, не дізнаються – наче й не існує. Але ж насправді, це аж ніяк не впливає на нашу сутність. Ми є такими, якими є, наші прогріхи ті, на які спокушаємося, а не чиїсь чужі.
Дивімося частіше вгору – на небо і вглибину свого сумління. Так згадуватимемо, що є Той, Хто знає нас краще за нас. Ми не можемо приховати від Творця ані наших вчинків, ані наших думок, ані навіть наших намірів. Але перш, ніж зробити крок, можемо чітко зрозуміти, куди йдемо – на зустріч із Богом, чи в протилежну від Нього сторону.
