До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.
Євр. 317 зач.; 7, 18-25.
18. Браття, перша заповідь скасована через її неміч і безкорисність, 19. закон бо не зробив нічого досконалим; уведено ж кращу надію, яка зближає нас до Бога.
20. Тим більше, що це не сталося без клятви; 21. бо коли інші настановлялися священиками без клятви, цей мав клятву того, який сказав до нього:
Господь поклявсь
і не відкличе своєї клятви:
ти – священик повіки.
22. Ось чому Ісус став запорукою кращого союзу. 23. Крім того, тих священиків було більше, бо смерть не давала їм пробувати; 24. цей же, тому що пробуває повіки, має священство, що не минає ніколи 25. і тому може спасти повіки тих, які через нього приходять до Бога, бо він завжди живий, щоб за них заступатися.
Євангеліє від Луки 21, 37 – 22, 8.37. В той час Ісус навчав у храмі, а по ночах виходив і перебував на горі, що зветься Оливною. 38. Зранку ж увесь народ приходив до нього в храм, щоб слухати його.1. Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасха. 2. І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, та боялись народу. 3. Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох, 4. і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати. 5. Зраділи ті і згодилися дати йому гроші. 6. Він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його тайкома.7. Настав день Опрісноків, коли треба було жертвувати пасху. 8. Ісус послав Петра та Івана і сказав:– Ідіть та приготуйте нам їсти пасху.
Євр. 7, 18-25 «Ісус став запорукою кращого союзу» У Старому Завіті бачимо, скільки разів Господь укладає союз із вибраним народом і багато разів цей народ не вірний цьому союзові. Однак Бог – вірний повсякчас, Його завіт відновлюється знову і знову, лише людина поверне своє лице до свого Творця! Новий Завіт відкриває нам ще щось незбагненніше: Бог стає Людиною, Ісус Христос водночас є і Богом, і людиною. Тим, який наново укладає Завіт, викуповує людину від неволі гріха, звільняє людину, робить людину учасником Царства Господнього. Союзу, який уклав для нас Ісус, ніщо не може знищити – ні наша гріховність, ні всі сили пекла, – цей союз укладений через смерть і воскресення Христа. Спасення і вічність нам подаровані. Тож пам’ятаймо повсякчас про це. Чи ми живемо досконало, чи грішно, Царство Небесне – наша спадщина, у якому на нас повсякчас чекає наш Творець. Але лише тоді, коли ми цього Царства забажаємо і почнемо жити праведним життям, воно стане нашим! Владика Венедикт (Алексійчук)
