постол: Як. 50 зач.; 1, 1-18.
Соборного послання Якового читáння.
1. Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні: привіт.
2. Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам. 3. Ви знаєте, що проба вашої віри виробляє витривалість, 4. за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні і щоб нічого вам не бракувало.
5. Коли ж кому з вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє; і вона йому дасться. 6. Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, яку піднімає і колихає на всі боки вітер. 7. Така людина нехай собі не уявляє, що прийме що від Господа, 8. людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх поведінках.
9. Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням, 10. а багатий – пониженням своїм, бо й він мине, неначе цвіт трави. 11. Зійшло бо пекуче сонце й висушило траву, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів’яне.
12. Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, що його люблять. 13. Ніхто, будучи в спокусі, нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний до зла і сам він не спокушає нікого; 14. кожний спокушається своєю власною похіттю, яка його принаджує і зводить. 15. Потім похіть, завагітнівши, родить гріх; гріх же, здійснений, родить смерть. 16. Мої любі брати, не уводьте самих себе в обман.
17. Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходить з висоти від Отця, світа, в якого нема ні зміни, ні тіні переміни. 18. Він захотів і родив нас словом правди, щоб ми були немов якими первістками його сотворінь.
Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 44 зач. 10, 11-16.
11. Сказав Господь:
– Хто відпускає свою жінку й бере іншу, чужоложить з нею. 12. І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, чужоложить.
13. І приносили до нього дітей, щоб додоторкнувся їх, але учні забороняли їм. 14. Бачачи те, Ісус розгнівався і сказав їм:
– Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм:таких бо царство Боже. 15. Істинно кажу вам: хто царства Божого не прийме, як дитина, не ввійде до нього.
16. І, обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх.
Якова 1, 6: “Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, яку піднімає і колихає на всі боки вітер”.
Як часто сумніваєтеся в тому, що ваше прохання буде вислухане? Як часто сумніваєтеся, що не залишені сам на сам із проблемами? Як часто сумніваєтеся, що коли розкаєтеся, то будете прощені?
Ми просимо,але на всякий випадок ще шукаємо якісь знаки, щоб підтвердили: так, Бог почув.
Коли життя накриває хвилею випробувань, ми, наче й віримо, що Бог не залишить, але на вся випадок шукаємо щось чи когось, щоб бути трохи впевненішими.
Каємося, але знову піддаємося спокусі згрішити, бо вже й так грішні і так потрапляємо в замкнене коло гріха.
Наша віра має бути абсолютна. Не треба шукати підтверджень, того, що відоме споконвіку – Бог нас любить, Бог береже нас, Бог прощає нас. Та ми повинні своє життя будувати на вірі в це, а не на сумнівах.
