Соборного послання Якового читáння.
Як. 52 зач.; 2, 1-13.
1. Браття, не зважаючи на особи, майте віру в Господа нашого, Ісуса Христа, прославленого. 2. Бо коли на ваші сходини ввійде чоловік із золотим перснем, у пишних шатах, і увійде вбогий у драній одежині, 3. і ви глянете на того, що носить пишні шати, і скажете йому: сідай тут вигідно, а вбогому скажете: стань там або сідай на моїм підніжку, 4. хіба тим ви не судите двояко між собою і не стаєте суддями, що судять несправедливо? 5. Слухайте, брати мої любі: чи ж не вбогих цього світу Бог вибрав, щоб збагатити їх вірою і щоб зробити їх наслідниками царства, яке він обіцяв тим, що його люблять? 6. Ви ж зневажаєте вбогого! Хіба то не багаті вас гнітять і не вони тягнуть вас на судилища? 7. Хіба то не вони ганьблять те гарне ім’я, яким називано вас? 8. Коли, отже, виконуєте закон царський за Писанням: люби ближнього свого, як себе самого, ви добре робите. 9. Коли ж вважаєте на особи, чините гріх; закон засуджує вас як переступників.
10. Бо хто ввесь закон дотримає і прогрішиться лише в одному, стає у всьому винуватий. 11. Бо хто сказав: не чини перелюбу, сказав також: не вбивай. Коли ж не чиниш перелюбу, але вбиваєш, ти стаєш порушником закону. 12. Говоріть так і робіть так, як люди, що мають бути суджені законом волі. 13. Бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя. Милосердя стоїть вище суду.
Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 46 зач. 10, 23-32.
23. Сказав Господь:
– Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в царство Боже!
24. Учні були здивовані цими словами. Тоді Ісус знову заговорив до них і каже:
– Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в царство Боже! 25. Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в царство Боже.
26. Дивувалися вони ще більше й один до одного казали:
– Хто ж тоді може спастися?
27. Ісус, глянувши на них, мовив:
– У людей це неможливо, але не в Бога; у Бога все можливо.
28. І заговорив до нього Петро:
– Ось ми покинули все й пішли слідом за тобою.
29. Ісус озвавсь і каже:
– Істинно кажу вам: нема такого, хто, кинувши свій дім або братів, або сестер, або батька-матір, або дітей, або поля, ради мене та ради євангелія, 30. не дістав би сторицею домів, братів, сестер, матерів, дітей і піль, тепер, у цьому часі, серед переслідувань, і в майбутньому віці життя вічне. 31. І багато з перших стануть останніми, а останні – першими.
32. Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними, і дивувались вони, ідучи за ним, і були в страху.
Як. 2, 1–13. «Хто ввесь закон дотримує, а прогрішиться лише в одному, – стає у всьому винуватий»
Кожен із нас досягнув якогось рівня християнського життя, спорався з тими чи іншими своїми спокусами й випробуваннями. Водночас свідомий, що має якісь інші прогрішення, гріхи, вади, про які люди можуть навіть не здогадуватись. Однак яким ми дозволяємо перебувати в нас, які ми сприймаємо як закономірні, які ми не дуже і прагнемо змінити.
Апостол каже дуже рішуче, щоб ми були категоричними, щоб ми не грішили навіть у малому, щоб ми були в усьому вірні Богові. Тож загорімося бажанням відкинути всі недосконалості, які ми дотепер толерували в собі, забажаймо позбутись їх. Жити свято, праведно й досконало, бути вірним Богові в усьому, – це справжня радість для кожного християнина!
