До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.
Євр. 334 зач.; 13, 7-16.
7. Браття, пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.
9. Не дайте себе звести різними та чужими науками; воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що їх тримались. 10. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11. Бо м’ясо тих звірят, кров яких первосвященик вносив у святиню за гріхи, палиться за табором. 12. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною кров’ю, страждав поза містом. 13. Вийдімо, отже, до нього поза табір, несучи наругу його, 14. бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. 15. За його посередництвом приносімо завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я. 16. Добродійства та взаємної щедроти не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 67 зач. 12, 32-40.
Сказав Господь:
32. Не бійсь, мале стадо, бо вашому Отцеві подобалося дати вам царство. 33. Продайте ваше майно й дайте милостиню; зробіть собі гамани, що не старіються, невичерпаний скарб на небі, де злодій приступу не має, ні міль не точить. 34. Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде.
35. Глядіть, щоб ваш стан був підперезаний, і свічники засвічені. 36. І будьте як люди, що чекають пана свого, коли він вернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде й застукає. 37. Щасливі ті слуги, яких він, прийшовши, застане несплячими! Істинно кажу вам: він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити. 38. І як прийде о другій або о третій сторожі й так усе найде, щасливі вони. 39. Збагніть це добре: коли б господар знав, о котрій годині прийде злодій, пильнував би й не дав би проламати стіни у своїм домі. 40. І ви також будьте готові, бо не знаєте, о котрій годині син чоловічий прийде.
Євреїв 13, 8-9: “Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки. Не дайте себе звести різними та чужими науками”
Зараз дуже модно шукати гармонію, занурюватися в себе, намагатися осягнути якісь глибокі смисли в простоті життя… І все це подається, як відкриття чогось нового, особливого, чогось такого, що людство пізнає лише тепер.
Та насправді про глибину духовності, про науку жити за принципами, які наповнять життя чистотою, щастям і любов’ю, вчить християнтсво. Бракує хіба бажання заглибитися в нього, вивчати і пізнавати щось далі поза завченими тезами і фразами.
