Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 8 зач. 2, 25-32.
25. В той час був у Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. 26. Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти, перш ніж побачить Христа Господа. 27. Він прийшов Духом у храм, і як батьки вносили дитя Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, 28. він узяв його на руки, благословив Бога й мовив:
29. Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого
за твоїм словом у мирі,
30. бо мої очі. бачили твоє спасіння,
31. що ти приготував перед усіма народами;
32. світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля.
Апостол: Євр. 321 зач.; 9, 8–10, 15–23.
До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.
8. Браття, Дух Святий показує, що дорога у святиню ще не відкрита, поки стоїть перший намет. 9. Це образ теперішнього часу, коли приносяться дари й жертви, які не можуть зробити досконалим у совісті того, хто служить. 10. Це лиш тілесні установи щодо страв, напоїв та різних обмивань, установлені до часу зміни на краще.
15. Тому він посередник нового завіту, щоб, після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту, вибрані одержали обітницю вічного насліддя. 16. Де є заповіт, там мусить наступити смерть заповітника, 17. бо заповіт має силу лиш по смерті; він не варт нічого, поки живе заповітник. 18. Тому й перший завіт був освячений кров’ю. 19. Коли Мойсей був проголосив за законом усі заповіді усьому народові, він узяв крови бичків та козлів з водою, червоної вовни та іссопу та окропив і саму книгу, і ввесь народ, 20. кажучи: це кров завіту, що Бог установив для вас. 21. Так само і намет, і ввесь служебний посуд окропив кров’ю. 22. Зрештою, по закону майже все очищується кров’ю, і без кровопролиття немає відпущення.
23. Треба, отже, було, щоб подоби речей небесних очищувались таким чином, а самі небесні речі очищувались жертвами, багато ліпшими від тих.
Луки 2, 30: «Бо мої очі бачили твоє спасіння»
Стрітення, зустріч, знайомство. Інколи вони бувають доленосними настільки, що здатні перевернути наш світ, змінити наше життя. Далеко не завжди вміємо зразу побачити чи усвідомити, як та чи інша людина впливає на нас. Та згодом, озираючись назад, можемо зрозуміти – нам послав її Господь.
Це не мусить бути та особа, що принесе для нас щось, але може потребувати нашої підтримки. Та саме це може допомогти нам повірити чи зміцнити нашу віру, навернути до Бога, спонукнути задуматися і змінитися самим.
Зустріч із Богом – це найважливіше, що має відбутися. А от якими шляхами, відомо лише Господові.
