Соборного послання Якового читáння.
Як. 53 зач.; 2, 14-26.
14. Браття, яка користь, коли хто каже, що має віру, але діл не має? Чи може його спасти віра? 15. Коли брат або сестра будуть нагі й не матимуть куска хліба 16. і коли хто до них скаже: ідіть собі з миром, грійтеся та годуйтесь, але не дасть їм необхідного для тіла, то що їм з того? 17. Так само й віра, коли не має діл, мертва сама в собі. 18. Та хтось скаже: ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені твою віру без діл, і я тобі покажу моїми ділами мою віру.
19. Ти віруєш, що Бог один? – Добре робиш. І біси вірують, та тремтять. 20. Хочеш знати, безумний чоловіче, що віра без діл не приносить плоду? 21. Чи ж не ділами був оправданий Авраам наш батько, коли приніс на жертовник Ісаака, свого сина? 22. Бачиш, що віра співдіяла з його ділами і його віра удосконалилася ділами. 23. Так здійснилося Писання, яке каже: Авраам повірив Богові, і це зараховано йому за праведність, і він був названий приятелем Божим. 24. Ви бачите, що чоловік оправдується ділами, не тільки вірою. 25. Так само й Рахав, блудниця, чи ж не ділами оправдалася, прийнявши посланців і випустивши їх іншим шляхом?
26. Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва.
Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 48 зач. 10, 46-52.
46. Того часу, як Ісус виходив з Єрихону, син Тимея – Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. 47. Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він, кажучи:
– Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!
48. Багато хто сварив його, щоб мовчав, та він кричав ще більше:
– Сину Давидів, змилуйся надо мною!
49. Ісус спинивсь і каже:
– Покличте його!
Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього:
– Бадьорися! Устань, він кличе тебе.
50. Тоді він, скинувши верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. 51. Ісус, звернувшись до нього, каже:
– Що хочеш, щоб я зробив тобі?
Сліпий йому каже:
– Учителю мій – щоб я прозрів!
52. Сказав Ісус до нього:
– Іди, віра твоя спасла тебе.
І негайно прозрів той, і пішов дорогою за ним.
Як. 2, 14–26. «Віра, коли діл не має, мертва сама в собі»
Безперечно, наші діла – вияв нашої віри, але ми дуже часто розмежовуємо своє щоденне життя і наші взаємини з Господом. Апостол у різний спосіб пов’язує віру людини з її ділами, життям, показує залежність одного від другого.
Щобільше, можна говорити не лише про зв’язок, а про прогресію: коли зростає наша віра в Бога, коли поглиблюється духовне життя, то це неминуче відображається в нашому щоденному житті.
Коли згадуємо про Марту і Марію, то Марія, яка сиділа в ногах Христа, вдивлялася, і пізніше цей досвід Бога у своєму житті реалізовувала. Наш досвід життя, сповнений вірою в Бога, не дозволить нам пройти повз бідну людину, яка потребує, наша віра в Бога дає можливість зайняти певну суспільну, а то й політичну позицію. Наша віра в Бога дає нам певність, щоб стояти на сторожі правди. Яка наша віра, такі наші діла і таке наше життя.
