Апостол: Євр. 321 зач.; 9, 11-14.
До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.
11. Браття, Христос, прийшов як первосвященик майбутніх благ. Він пройшов через більший і досконаліший намет, нерукотворний, тобто не земної будови, 12. і увійшов раз назавжди у святиню не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю і найшов вічне відкуплення. 13. Бо як кров волів і козлів та попіл з ялівки освячує, коли окропить нечистих, даючи їм чистоту тіла, 14. скільки більше кров Христа, який Духом вічним приніс себе самого непорочним Богові, очистить нашу совість від мертвих діл для служіння Богові живому.
Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 47 зач. 10, 32-45.
32. Одного разу Ісус, взявши дванадцятьох, почав їм говорити, що має з ним статися:
33. – Оце йдемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам, 34. і насміхатимуться з нього, й уб’ють, і по трьох днях він воскресне.
35. Яків та Іван, сини Заведея, підходять до нього й кажуть йому:
– Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросимо.
36. Він їм відповів:
– Що хочете, щоб я зробив вам?
37. – Дай нам, – ті йому кажуть, – щоб ми сиділи один праворуч, другий ліворуч тебе у твоїй славі.
38. Ісус сказав їм:
– Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і христитися хрищенням, яким я хрищуся?
39. Вони йому відповіли:
– Можемо.
Ісус сказав їм:
– Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь. 40. Сидіти ж праворуч мене чи ліворуч – не моє дати вам, а кому приготовано.
41. Почули про те десятеро й обурились на Якова та Івана. 42. Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм:
– Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, і їхні вельможі утискають їх. 43. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, 44. і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. 45. Бо Син чоловічий не прийшов на те, щоб йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.
Євр. 9, 11–14. «Власною кров’ю, – увійшов раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення»
Ми дуже рідко цінуємо себе і своє життя, інших людей, яких Бог дає нам на нашій життєвій дорозі, ті події, які стаються. Так вже є, що ми не навчені цінувати те, що маємо в житті, не вміємо відчути важливости всього цього. Кожен із нас, ми самі та наші ближні, дуже цінні для Бога. За кожного з нас Господь віддав своє життя, пролив свою кров.
Якщо ми викуплені такою дорогою ціною – безцінною кров’ю Ісуса Христа, – то це є свідченням великої нашої цінности. Тому, коли ми не маємо в собі певности, пам’ятаймо, що Бог завжди має певність у кожному з нас, якщо Він вже віддав за нас своє життя і пролив свою кров, отже, ми важливі для Нього.
