Діянь святих апостолів читáння.
Ді. 5 зач.; 2, 22-36.
22. В тих днях Петро сказав до людей: Мужі ізраїльські! Слухайте ці слова: Ісуса Назарянина, якого Бог засвідчив серед вас силою, чудами і знаками, які Бог зробив між вами через нього, як ви самі знаєте, 23. його, згідно з визначеною постановою і провидінням Божим, ви видали і вбили руками беззаконних, прибивши до хреста; 24. його Бог воскресив, порвавши пута смерти, бо неможливо було, щоб вона держала його в своїй владі. 25. Давид бо говорив про нього:
Я видів Господа передо мною завжди,
бо він у мене по правиці, щоб я не захитався.
26. Ось чому звеселилось моє серце і зрадів язик мій.
Та й тіло моє теж відпочине в надії.
27. Бо ти не зоставиш душі моєї в аді,
і не даси твоєму святому бачити зітління.
28. Ти дав мені дороги життя знати
і наповниш мене радости твоїм видом.
29. Мужі брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про патріярха Давида, що помер і був похований, і гріб його у нас по цей день. 30. Але, бувши пророком і знаючи, що Бог клятвою йому поклявся посадити на його престолі потомка з його лона, 31. він предвидів і говорив про Христове воскресіння, що ні його душа не була зоставлена в аді, ні його тіло не бачило зітління.
32. Цього Ісуса Бог воскресив, і ми всі тому свідки. 33. Він, отже, вознесений Божою правицею, одержав від Отця обіцяного Духа Святого й вилив його: ось воно те, що ви бачите й чуєте. 34. Давид не зійшов на небо, сам бо він каже:
Господь мовив Владиці моєму:
Сядь праворуч мене,
35. поки не покладу ворогів твоїх підніжком тобі під ноги.
36. Нехай, отже, ввесь дім Ізраїля знає певно, що Бог зробив Господом і Христом цього Ісуса, якого ви розп’яли.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Йо. 4 зач. 1, 35-51.
35. В той час стояв Іван і двоє з його учнів. 36. Побачивши Ісуса, що надходив, мовив:
– Ось Агнець Божий.
37. Почули двоє учнів, як він сказав те, і пішли за Ісусом. 38. Обернувшися й побачивши, що вони йдуть, Ісус сказав до них:
– Чого шукаєте?
Вони сказали:
– Равві (що в перекладі означає: учителю), де пробуваєш?
39. Він відповів їм:
– Ходіть і подивіться. Пішли, отже, і побачили, де побуває, і того дня лишилися в нього. Було ж близько десятої години.
40. Андрій, брат Симона Петра, був одним із двох, що, почувши Івана, пішли за ним. 41. Зустрів він спершу брата свого Симона і сказав до нього:
– Ми найшли Месію (що у перекладі означає: Христос).
42. І привів його до Ісуса. Ісус, глянувши на нього, сказав:
– Ти – Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа (що у перекладі означає: Петро-скеля).
43. Другого дня вирішив піти в Галилею. І найшовши Филипа, мовив до нього:
– Іди за мною.
44. А був Филип з Витсаїди, з міста Андрія та Петра. 45. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього:
– Ми найшли того, про якого писав Мойсей у законі і пророки – Ісуса, сина Йосифа, з Назарету.
46. Натанаїл сказав йому:
– Що доброго може бути з Назарету?
Мовив до нього Филип:
– Прийди й подивися.
47. Ісус, побачивши, що до нього надходить Натанаїл, сказав про нього:
– Ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства.
48. Натанаїл сказав:
– Звідкіль ти мене знаєш?
Сказав Ісус і промовив до нього:
– Перше ніж Филип тебе покликав, я тебе бачив, як був єси під смоковницею.
49. Натанаїл відповів йому:
– Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїля.
50. Ісус у відповідь сказав йому:
– Тому що я мовив до тебе: я бачив тебе під смоковницею – віруєш. Побачиш більше, ніж те.
51. І сказав до нього:
– Істинно, істинно кажу вам: побачите небеса відкриті і ангелів Божих, як вони возходять та сходять на Сина чоловічого.
Йо. 1, 35-51. «Ходіть та подивіться!» і «Прийди та подивися!»
Два рази в цьому євангельському читанні Христос звертається подібно: «Прийди!» Це запрошення стосується кожного з нас, хто у своєму житті намагається боротися зі своїми недоліками, вадами, проблемами, пристрастями, прагне пізнати себе. У якийсь момент нам, може, видається, що ми побороли наші пристрасті, пізнали себе, та знову, немов хвиля, накочується щось нове. Нагору виходять інші проблеми.
Ми ніколи не зможемо самі себе повністю пізнати й не можемо бути певні за себе. Це спонукання Христа: «Ходіть та подивіться!» – означає запрошення прийти такими, як ми є, до Господа. Бо як Христос проходив через замкнені двері, так Він може пройти через замкнені двері нашої душі, через усі наші проблеми, кризи, труднощі, зранення… Прийти – й оздоровити нас! Тому маймо відвагу завжди приходити до Господа й будьмо певні: саме зустріч з Ним змінює кожного з нас! (Вл. Венедикт Алексійчук)
