Діянь святих апостолів читáння.
Ді. 11 зач.; 4, 13-22.
13. В ті дні юдеї, побачивши сміливість Петра і Івана та зрозумівши, що вони люди неписьменні й невчені, дивувались і пізнали, що вони були з Ісусом; 14. та, бачивши, що вилічений чоловік стоїть з ними, не могли нічого сказати проти. 15. Велівши вивести їх з синедріону, вони почали радитися між собою й говорити:
16. – Що нам із цими людьми робити? Вони зробили явне чудо; воно стало відомим всім мешканцям Єрусалиму, і заперечити його ми не можемо. 17. Але щоб воно більше не поширювалося в народі, ми заборонимо їм під загрозою не говорити більш нікому з людей в це ім’я.
18. І покликавши їх, наказали, щоб вони ні слова не говорили й не навчали іменем Ісуса. 19. Та Петро і Іван їм у відповідь сказали:
– Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати, ніж Бога, судіте! 20. Не можемо бо ми не говорити про те, що самі бачили та чули.
21. Ті, погрозивши їм знову, бо не знайшли нічого, за що б їх покарати, відпустили їх задля народу, всі бо прославляли Бога за те, що сталося. 22. Чоловік же, на якому сталося те чудо оздоровлення, мав понад сорок років.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Йо. 15 зач. 5, 17-24.
17. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
– Отець мій діє понині, і я дію.
18. За те юдеї ще більше намагались його убити, та не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що називав Бога своїм Отцем, видаючи себе за рівного Богові.
19. Ісус відповів їм, кажучи:
– Істинно, істинно кажу вам: не може Син від себе діяти нічого, як тільки те, що бачить, як Отець діє. Бо що Отець діє, те саме також і Син діє. 20. Отець бо любить Сина й усе йому показує, що сам діє. І більші від цих діла йому покаже, щоб ви дивувалися. 21. Бо як Отець воскрешає померлих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє. 22. Отець бо не судить нікого, але дав Синові увесь суд, щоб усі почитали Сина, як почитають Отця. 23. Хто не почитає Сина, той не почитає Отця, який послав його.
24. Істинно, істинно кажу вам: хто слухає моє слово й вірує в того, хто послав мене, живе життям вічним і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.
Ді. 4, 13–22. «Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати»
Живучи в суспільстві, маємо шанувати порядки, закони, звичаї і традиції цього суспільства. Вони певною мірою допомагають якнайкраще функціонувати суспільству, людям. Однак маємо розуміти, що Божі закони стоять вище, аніж людські, суспільні закони. Різні держави можуть ухвалювати різні закони, одні – захищають добро людини, інші – ні. Однак Божі Закони, навіть ті, яких ми добре не розуміємо, завжди діють нам на добро.
Господь створив Всесвіт, який існує за Божими законами, і той, хто опирається цим законам, не може бути щасливим. Саме тому той, хто розуміє вищість Божих законів над людськими, завжди буде покірний Богові.
