Святе Письмо з розважанням на 22 травня

 Діянь святих апостолів читáння.

Ді. 35 зач.; 14, 20-27.

20. В тих днях Павло вийшов з Варнавою в Дербу.

21. А як звістили євангеліє в тім місті і придбали чимало учнів, вернулись назад у Лістру, Іконію й Антіохію, 22. підкріпляли серця учнів і заохочували твердо триматись віри, бо через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже. 23. Вони настановили їм по Церквах старших, а, після молитви й посту, передали їх Господеві, в якого ті увірували.

24. І пройшовши через Пісідію, прибули в Памфілію 25. і, звістивши слово в Пергії, спустились в Атталію, 26. а звідтіля відпливли в Антіохію, звідкіль були передані ласці Божій на діло, яке довершили. 27. Прибувши ж і зібравши Церкву, розповідали все, що Бог учинив з ними та як він відчинив поганам двері віри.

Від Йоана святого Євангелія читáння.

39. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли: 

– Я прийшов у цей світ на суд: щоб ті, що не бачать, бачили, і ті, що бачать, сліпими стали. 

40. Почули те деякі з фарисеїв, що були при ньому, і кажуть йому: 

– Невже й ми сліпі? 

Ісус їм сказав: 

– Якби ви були сліпими, гріха б не мали; але тому що кажете: ми бачимо – гріх ваш зостається. 

1. Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечу кошару не ворітьми, а влізає деінде, той – злодій і розбійник. 2. Хто ж увіходить ворітьми, той – пастир овець. 3. Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і він кличе своїх овець по імени й виводить їх. 4. Коли виведе свої вівці, іде поперед них, і вівці йдуть слідом за ним, бо знають його голос. 5. За чужим вони не підуть, втечуть від нього, бо не знають голосу чужих. 

6. Сказав їм Ісус цю притчу, та вони не зрозуміли, що він казав їм. 

7. Тому Ісус іще раз промовив до них: 

– Істинно, істинно кажу вам: я – для овець ворота. 8. Усі, скільки б їх не було прийшло передо мною, – злодії і розбійники, і вівці не слухали їх. 9. Я – ворота. Хто ввійде через мене, спасеться. Він увійде, вийде і найде пасовисько. 

Святителям

Євангеліє: Йо. 35 зач. 10, 1-9.

Від Йоана святого Євангелія читáння.

Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:

1. Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечу кошару не ворітьми, а влізає деінде, той – злодій і розбійник. 2. Хто ж увіходить ворітьми, той – пастир овець. 3. Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і він кличе своїх овець по імени й виводить їх. 4. Коли виведе свої вівці, іде поперед них, і вівці йдуть слідом за ним, бо знають його голос. 5. За чужим вони не підуть, втечуть від нього, бо не знають голосу чужих.

6. Сказав їм Ісус цю притчу, та вони не зрозуміли, що він казав їм.

7. Тому Ісус іще раз промовив до них:

– Істинно, істинно кажу вам: я – для овець ворота. 8. Усі, скільки б їх не було прийшло передо мною, – злодії і розбійники, і вівці не слухали їх. 9. Я – ворота. Хто ввійде через мене, спасеться. Він увійде, вийде і найде пасовисько. 

22 травня Четвер Св. мч. Василіска Ів. 9:39-10:9

Уявімо собі загороду для овець і місце, через яке вони туди входять. 

Саме в цьому місці лягав спати пастир у часи Ісуса, щоб пильнувати свою отару. Це та межа, за якою є безпека і затишок. Вони верталися зі світу повного небезпек та труднощів, щоб відпочити та набратися сил.   

Цією притчею Ісус нам усім говорить, що Він є нашим пастирем, якому можемо цілком і повністю довіряти. І нема іншої Брами до Неба. 

Він є нею. А це означає, що найважливішим є перебувати у живих стосунках з Христом. Який би довгий список добрих діл ми не виконали, це нам не допоможе потрапити до Неба, бо його не можна купити чи заслужити. Добрі діла зроблені з любові до Бога – такі отримують правдиве значення. «Усе, що ви зробили одному з братів моїх найменших – ви Мені зробили. Бо я був голодний і ви мене нагодували…» - каже Господь.

Основною умовою для вівці, щоб не заблукати є не лише триматися отари, але – добре знати голос свого пастиря і йти за ним. 

Для цього пастир мав часто говорити до своїх овець, знати кожну по імені, кликати їх, годувати, стригти, маленькими носити на руках наче своїх дітей. Між пастирем і овечкою творився зв'язок довіри та відданості. Пастир жив з того, що отримував від вівці: молоко, сир, м'ясо, овчину. Вівці отримували безпеку і турботу.

Можемо лише собі уявити як себе почувала овечка, яка заблукала в горах. В цьому контексті особливо звучить притча Ісуса про неї та останні слова з 119-ого псалма, які звучать під час богослужіння Парастасу: «Я заблудив, як овеча погибле, шукай раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув».

Слово благовісника Патріаршої  комісії УГКЦ у справах євангелізації