Святе Письмо з розважанням на 8 липня

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Кор. 157 зач.; 14, 26-40.

26. Браття, коли сходитеся, і кожний має чи то пісню, чи навчання, чи то об'явлення, чи то мову, чи то пояснення – все хай буде для збудування. 27. Коли хто говорить мовами, нехай їх буде двоє, а щонайбільше троє, і нехай один поясняє, і то по черзі. 28. Коли ж нема, хто міг би пояснити, нехай мовчить у Церкві, нехай собі й Богові говорить. 29. Щождо пророків, нехай два чи три говорять, інші ж хай уважають. 30. Коли ж кому з присутніх дано об'явлення, хай мовчить перший. 31. Бо всі ви можете один за одним пророкувати, щоб усі навчались й утішались. 32. Духи пророків коряться пророкам, 33. бо Бог є Бог не безладу, а миру.

Жінки, як у всіх Церквах святих, 34. нехай мовчать, їм бо не дозволено говорити; нехай будуть у покорі, як і закон говорить. 35. А коли хочуть чого навчитися, хай спитають удома своїх чоловіків, бо непристойно в церкві жінці говорити. 36. Хіба від вас вийшло слово Боже? Хіба до вас одних прибуло?

37. Якже кому здається, що він пророк або має який духовний дар, хай розуміє, що те, що пишу – заповідь Господня. 38. Коли ж хто її не визнає, того не визнавайте.

39. Тому, брати мої, хай вашим прагненням буде пророкувати, і говорити мовами не бороніте, 40. але все нехай діється пристойно і доладно.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 83 зач. 21, 12-14; 17-20.

12. В той час Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів і ослони тих, що продавали голубів, 13. і сказав їм:

– Написано: дім мій домом молитви буде зватись; ви ж чините з нього печеру розбійників.

14. І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх.

17. І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував.

18. Уранці, вертаючись до міста, він зголоднів. 19. Побачивши край дороги смоковницю, він підійшов до неї, та не найшов на ній нічого, крім самого листя, і сказав до неї:

– Нехай повік не буде з тебе плоду!

20. І негайно же смоковниця всохла. Побачивши це, учні здивувались і говорили:

– Як це смоковниця в одну мить засохла?

Св. Еміліяна, ісп., єп. Кизицького Мт. 83 зач.; 21, 12-14. 17-20.55

 «Уранці, повертаючись до міста, Він зголоднів» Звичайно, що Ісус Христос, як правдива людина, відчував голод і спрагу. Після хрещення у Йордані і 40-тиденного перебування на пустині Він теж був зголоднів. Тоді сатана пропонував Йому перетворити камінь на хліб і Господь відкинув спокусу кажучи: «Писано, що не самим лише хлібом житиме людина» (Лк. 4:4) та «Написано: Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих» (Мт. 4:4). 

Але голод і спрага Ісуса є радше духовними. Найперше вони показують найбільшу потребу людини – голод і спрага за Богом, яких ніхто й ніщо не можуть втамувати окрім Нього самого. Пригадаймо одне з Христових блаженств: «Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться» (Мт. 5:6). Найповніше Бог насичує нас Собою в Пресвятій Євхаристії. Ми всі потребуємо Його любові та допомоги. Без них наше життя перетворюється на існування та животіння. Підчас зустрічі з Ісусом при студні Якова це чітко зрозуміла жінка-самарянка і тому покинула свій глечик, яким до цього часу черпала воду, що не могла втамувати її життєвої спраги. Але спочатку саме в неї попросив напитися Господь. Він вже на хресті промовляє: «Спраглий я» (Йо.19:28), щоб ми всі зрозуміли, що Бог «спраглий» наших сердець. 

Ісус зголоднів і хотів поживитися смоквами. Хоч це не була пора врожаю, але згідно звичаю, господар смоковниці мав залишити частину плодів на дереві, щоб подорожні могли втамувати свій голод. Але він порушив це правило милосердя із жадібності, увесь врожай забрав собі. 

Через цю жадібність він втратив набагато більше: «нехай повік не буде з тебе плоду». Пам’ятаймо, що Бог є дуже щедрим і дає нам набагато більше, щоб ми могли поділитися Його дарами з потребуючими. «Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли» (Мт. 25:35).