Святе Письмо з розжанням на 24 грудня

До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.

Євр. 303 зач.; 1, 1-12.

1. Багато разів і багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. 2. За останніх же цих днів він говорив до нас через Сина, якого зробив наслідником усього і яким сотворив віки. 3. Він – відблиск його слави, образ його істоти, який підтримує все своїм могутнім словом, вчинив очищення гріхів і возсів праворуч величі на висоті, 4. ставши від ангелів остільки вищим, оскільки унаслідував визначніше від них ім'я.

5. Кому бо з ангелів він коли мовив:

Син мій єси,

я сьогодні родив тебе.

І ще:

Я буду йому за Отця,

і він буде мені за Сина.

6. Коли ж знов уводив Первородного у світ, каже:

Нехай поклоняться йому всі ангели Божі.

7. Щодо ангелів мовить:

Той, хто вітри своїми вісниками чинить,

і полум'я вогненне – слугами своїми.

8. А про Сина:

Престол твій, Боже, від віку й довіку,

і берло правоти – берло твого царства.

9. Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність

тому помазав тебе, Боже, твій Бог

єлеєм радости понад друзів твоїх.

10. Знову:

Ти, Господи, напочатку заснував землю,

і небеса діло рук твоїх.

11. Вони зникнуть, ти ж перебуваєш;

усі, мов одежа, постаріються;

12. ти їх, неначе одежу, згорнеш,

і, немов одіж, вони зміняться.

Ти ж – той самий,

і літа твої не скінчаться.

До Галатів послання святого апостола Павла читáння.

23. Браття, раніш ніж прийшла віра, ми були замкнені під охороною закону, очікуючи віри, що мала відкритися, 24. так що закон був нашим виховником аж до Христа, щоб ми вірою оправдалися. 25. Як уже прийшла віра, ми вже більш не під виховником, 26. бо всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса. 27. Всі бо ви, що у Христа христилися, в Христа одягнулися. 28. Нема юдея ні грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ні жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі. 29. А коли ви Христові, ви потомство Авраама, наслідники за обітницею. 

1. Кажу бо: доки наслідник – малоліток, він нічим не відрізняється від слуги, хоч він і пан усього, 2. але стоїть під опікунами та домоправителями до призначеного батьком часу. 3. Отак і ми, як були малолітками, були підневолені первням світу. 4. Коли ж сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, 5. щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення. 

До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.

Євр. 306 зач.; 2, 11–18.

11. Браття, той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому він не соромиться називати їх братами, коли каже:

12. Я звіщу ім'я твоє моїм братам,

хвалитиму тебе серед громади.

13. І ще:

Буду надіятись на нього.

Та:

Ось я і діти, що Бог мені дав.

14. А що діти були учасниками тіла й крови, і він також взяв участь у тому, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, 15. і визволити тих, яких страх смерти все життя тримав у рабстві. 16. Аджеж не від ангелів прийняв він на себе, а від потомства Авраама. 17. Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним первосвящеником у справах Божих на спокутування гріхів народу. 18. Тому, отже, що він страждав і сам був випробуваний, він може помогти тим, що проходять через пробу.

Навечір’я Різдва Христового
Св. прпмц. Євгенії
Лк. 5 зач.; 2, 1–20

Сьогодні в уривку з Євангелія від Луки (Лк 2,1–20) центральним є термін εὐαγγελίζω (евангелідзо), тобто «благовістити», «звіщати Добру Новину». Ми занурюємося в історію Різдва — народження Ісуса Христа. Цей уривок є не просто оповіддю про історичну подію, а керигматичним свідченням про прихід Спасителя у світ, сповнення старозавітних пророцтв та початок нової ери для людства.

Розповідь розпочинається зі звичайних, але водночас історично значущих подій — перепису населення, оголошеного імператором Августом (Лк 2,1–3). Це показує, як Бог використовує людську історію для здійснення Свого плану спасіння. Йосип і вагітна Марія вирушають до Вифлеєму (Лк 2,4–5), міста Давида.

Чому це важливо? Бо згідно з пророцтвом Міхея (Міх 5,2), Месія мав народитися саме у Вифлеємі. Таким чином євангелист Лука одразу вказує на Ісуса як на обіцяного Месію, що походить з роду царя Давида.

І ось, у дуже скрутних обставинах, у яслах народжується Спаситель (Лк 2,6–7). Це народження в убогості є яскравим контрастом до величі царів і володарів того часу. Справжній Цар приходить у світ, не маючи навіть місця в заїзді, показуючи Свою смиренність і солідарність з найбіднішими.

Кульмінація керигматичної звістки відбувається тоді, коли ангел Господній з’являється пастухам (Лк 2,8–12), які в тогочасному суспільстві вважалися одними з найнижчих і найбідніших. Бог обирає тих, хто перебував на марґінесі, щоб саме вони першими почули Добру Новину.

Ангел проголошує:
 «Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк 2,10–11).

Це є центр керигми:
 радість — бо ця звістка змінює долю всього людства;
 всього народу — бо спасіння не обмежується жодною соціальною групою;
 Спаситель — бо Він приходить визволити людину від гріха;
 Христос Господь — Месія, Помазаник Божий, істинний Господь і Бог.

До ангельського голосу приєднується численне небесне військо, яке прославляє Бога (Лк 2,13–14). Це проголошення небесної реальності: з приходом Христа у світ входить мир — не лише відсутність війни, але повнота Божого благословення і примирення людини з Богом.

Пастухи, у відповідь на це об’явлення, негайно йдуть до Вифлеєма, знаходять Марію, Йосипа і Немовля (Лк 2,15–16) та розповідають усім про те, що їм було сказано про Дитя. Їхня поведінка є зразком для кожного віруючого: почути — повірити — піти — свідчити.

Вони повертаються, славлячи й хвалячи Бога (Лк 2,20). Отже, народження Ісуса — це не просто різдвяна історія, а фундаментальна істина нашої віри: Бог виконав Свої обітниці, послав Спасителя — Христа Господа, щоб принести мир і радість усім людям. Ця Блага Звістка вимагає відповіді — віри, свідчення та прославлення.

Запитаймо себе: як ми переживаємо цю «велику радість» від народження Христа Спасителя у нашому житті сьогодні? Як нам стати подібними до пастухів — свідками Доброї Новини у повсякденному житті?

Подякуймо Богові, який народився у яслах і відкриває нам Своє смирення та готовність прийти до нас — найменших.
 Амінь.