Кажуть, що для того аби розібратися в стосунках з кимось, варто вирушити з ним у подорож. І я наважилась. Цього разу – серйозно.
І зразу ж Вона погодилась. Більше того – погодилась бути провідником. Без зайвих питань та допитів – мовчки дозволила, аби я разом з Нею побачила справжнє життя і любов.
Повернувшись з подорожі, впевнилась ще раз, що Вона не в АТО – Вона на війні. На війні за мене і за тебе. На війні довжиною у вічність.
Вона довго мучилась, ведучи мене блокпостами та ангарами своїх малих синів, але навчила мене вірити у них. Вона гірко плакала, обіймаючи тих, хто вже не один рік не дозволяє пороху від куль закрити Її очі.
Вона показала мені все. Я бачила солдата, раненого в душу, який обіцяв “приїхати до Львова, як тільки поверне Крим”. Бачила його сльози і впевнилась, що кожен чоловік у формі тут – це ангел, який розуміє ціну не свого, а найперше мого і твого життя… Дорога життя – важка, виснажлива, сувора, часом темна і небезпечна, але разом з Богом – здоланна, переможна, освітлена… Зі стріляниною, але без куль та мін, бо Він – мій Бронижелет….
Я розібралась у стосунках з Нею. Вона найкраща. Вона моя, а отже, я несу відповідальність за Неї. А в результаті, теж вирішила піти на війну. На справжню війну за життя і свободу. А за Її наукою, автоматом та міною для ворога візьму серце, яким обіцяю керуватися на щоденній війні за Любов.
Хай Бог береже Тебе, моя дорога Україно! Хай береже кожного, хто відчуває мінливе життя, наче вітер вночі! Тату, поможи їм переждати темну ніч нашої історії і діждатися ранкової роси на стопах зранених душ!
“Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував!”
P.S. дякую колективу “Театр на Схід” та всім очам, які там зустріла за втілення Бога-Любови в них!
P.S. вже кілька років поспіль при Українському католицькому університеті діє студентський аматорський театр “Театр на схід”.
