Кленове листя кружляє у вальсі разом із вітром. Сонце кидає останні теплі промені, які висвітлюють яскраву осінню гаму різнобарвними кольорами. Ідеш і милуєшся красою.
Шурхіт листя під ногами умиротворює душу. Недалеко діти зі щирим сміхом стрибають у купи листя та підкидають його вгору, намагаючись його зловити. Однак вітер немов грається з дітьми і відносить листя подальше від маленьких рук.
Із неба лине журавлине сумне кру. Погляд супроводжує журавлиний ключ, а серце бажає щасливої дороги. Попереду не одна тисяча кілометрів і різних перешкод. Однак, вони знають, що повинні подолати цю відстань. І долають її всі разом, не поодинці. Вони мають свою стратегію, летять ключем, щоб легше прорізати повітря так, щоб меншим був опір і їм легше було долати відстань. Так, тримаючись разом вони досягають мети.
Здається — птахи, але добре розуміють життя, бо знають, що перешкоди долати разом є легше, ніж поодинці. Знають, що коли супротивний вітер зростає, то потрібно утворити ключ, який буде його розсікати. Вони знають, що в єдності сила. І нам потрібно вчитись у них.
Всі ми є покликанні до Неба, і щоб Його здобути, ми повинні таким же ключем долати спільними силами усі перешкоди, які траплятимуться на нашому шляху. Не відходьмо від наших сімей, парафій, спільнот, не відрікаймося християнства, збираймося в ім’я Христове, і Христос буде між нами. Пам’ятаймо, що Церква є Тілом Христовим, а ми є Його частинами. Любімо Бога, себе, один одного, і тільки в Його Світлі разом зможемо осягнути Небо.
Фото: v-zabugin
