Не йди. Побудь собою. Знайди себе. Відкрий себе для себе і світу.
Кожен похід у гори викликає у мене цілу купу думок, які не вдається відразу посортувати і розмістити по шухлядках свого мозку і направити їх у правильне русло. Це ніби хаос у невагомості. Але, насправді, це унікальна можливість віднайти себе самого, побути собою, не думаючи ні про що, просто насолоджуватися моментом свого життя, дарованого Богом. І, головне – не боятися, бо кожен вихід із зони комфорту – це ще одна сходинка на шляху до свого розвитку, це наче перезавантаження своєї свідомості, коли, дивним чином, починаєш ставити для себе певні пріоритети у житті і йти до своєї мети. І це не вплив свіжого карпатського повітря на твою підсвідомість:) І тут ставиш собі запитання: «А що зараз для мене є тим найважливішим? Яким є бажання мого серця?». Чи не краще замість якогось n-го плаття у гардеробі чи будь-чого іншого порадувати солоденьким своїх рідних, близьких, зробити їм приємність; чи здійснити мрію людини з особливими потребами; чи порадувати когось із несподіваним візитом; чи витерти сльози тому, хто засмучений та втішити словом або вчинком; чи нарешті відкинути всі образи і наважитися на розмову із «важливою» саме для тебе людиною тощо. Дуже влучними у цьому контексті стануть слова із Пс. 37:4: “Втішайся в Господі, і Він сповнить тобі бажання твого серця”. А що підказує тобі голос твого серця?
Побути наодинці із собою на висоті понад 1000 м над рівнем моря – це ніби доторкнутися Бога. Тільки Ти і Бог. Це зрозуміти, чого Він очікує від тебе, які у Нього плани стосовно тебе. Постаратися Його почути і з вдячністю сказати: «Так. Нехай буде Твоя воля».
Марія Хащівська
Фото з Інтернет-джерел
