Нещодавно я зрозумів, що дуже важливе вміння для побудови хороших стосунків – це вміння чути.
Воно починається від вміння слухати.
І бажання почути
іншого окрім себе.
Щоб почути треба захотіти.
Зосередитись на розмові.
Не перебивати.
Показувати що чую.
Дати зрозуміти, що розмова важлива для мене,
і те, що мені довірено має цінність.
Бо вміти цінувати довірене йде від розуміння важливості пошанування гідності іншої людини.
Коли звичайна розмова, через мою зосередженість, набуває інтимності і стає схожа на сповідь.
Тоді я задаю запитання,
вживаю слова:
розумію
уявляю
молодець
дякую за довіру.
Щоб почути я мав би стати, певною мірою, дитиною і сприймати співрозмовника як дитину. Бо так чи інакше, в дитинстві нам довіряли більше таємниць, і ми були простіші довіряти.
Можливо цього разу мене і не спитають мою думку з почутого. Але напевно так і краще.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
