Часто ми можемо чути про християнські подвиги які мали велике значення, які є неймовірними для нас. Це, наприклад, мученицька смерть, сувора аскеза. І кожен із нас думає, я, як вірний християнин, маю зробити цей подвиг. Та, маючи дуже гарні наміри на великий подвиг, не можемо їх зробити. Чому так? Бо перш, ніж зробити щось велике спробуй почати з малого.
Якщо подивитися на Євангелія то можна помітити там такі слова: «Будеш вірний у малому поставлю над великим». Часто ми хочемо зробити щось велике, але занедбуємо найпростіше. Ми, наприклад, хочемо повністю відкинути якийсь гріх, але не можемо зробити це і занепадаємо духом. Та чи ми зробили достатньо? Мабуть, що ні. А просто хочемо все і зразу.
Якщо хочемо зробити щось велике, то найперше мусимо гідно виконувати малі справи, як, наприклад, застеляти зранку своє ліжко. Наче й дрібниця, але чи не дрібниці нас формують?
Є така історія. Приходить до одного мудреця молодий юнак і каже: я хочу змінити світ. Мудрець на це відповів, – найперше навчися легше зачиняти двері.
Ця фраза може нам здатися якоюсь нерозумною. Бо що двері мають до зміни світу? Це – дрібничка, яка нас формує. Малі речі прокладають шлях до великого.
Велика справа схожа на мозаїку. Ціла мозаїка – дуже красива. Вона може привертати увагу. Але ми не часто помічаємо, що мозаїка складена з маленьких частинок, і всі частинки творять одне ціле. Вся мозаїка – це великий подвиг і він складається з маленьких речей.
Але як ми повинні виконувати свої обов’язки? Найперше маємо їх виконувати сумлінно. Але цього недостатньо. Ми маємо виконувати малі речі з любов’ю. Якщо будемо сумлінно і з любов’ю виконувати свої обов’язки, лише тоді зможемо робити великі подвиги.
Та якщо подумати: бути християнином, не означає кардинально міняти світ. А найперше – змінити себе. Аж тоді зміниться світ.
Ми думаємо, що християнин має все змінити і ми часто дотримуємось цієї позиції. Та намагаючись змінювати світ не надто хочемо змінити себе. Бо це зможемо тільки тоді, коли будемо мати Бога за друга, за батька, який нами опікується. А щоб стати друзями чи відчути себе дитиною Божою, найперше потрібно навчитися любити. Справжньою християнською любов’ю, яка є безкорислива, яка не вимагає ніяких зобов’язань. Якщо ми так будемо любити, тільки тоді зможемо гідно виконувати свої маленькі подвиги.
Василь МЕДИК
