Сакральний простір манить своєю мережею невідомості. Проте остаточним статусом у християнстві він похвалитися не може.
Пройти мимо попри величні розписи Мікеланджело в Сикстинській капелі непросто; хочеться зазирнути й чудуватися. Сотні іноземців щодня підносять свою голову, щоб дослідити, відчути та доторкнутися не тільки до шедевра високого мистецтва, але й побачити зміст даного послання, охопивши цілісність побаченого.
А скільки незвіданого криється у багатьох церквах! Містика напівтемного простору храму, живильна сила проникливого співу чи відчуття затишку від перебування у духмяних храмах Карпат. Створена атмосфера дозволяє людині залишитися і зосередитися у тихій розмові з Господом. Навіть ті, які вважають себе не сильно віруючими, можуть спробувати помолитися.
Багато ще можна перераховувати такого, що спонукає до думок про те, від чого не потребуєш спочинку. Однак такі речі є радше посередниками та додатковою опцією. Все це має приводити до Христа – вічного, а водночас реального, який своєю близькою присутністю може подарувати довершеність кожному дню. Потрібно лише дозволити йому діяти, зокрема, через Слово – живе, діяльне і будівниче.
«Царство Боже є між вами» (Лк. 17,21), – каже Христос. Воно починається від дії Святого Духа і продовжується у співпраці зі Словом Божим. Потрібно лиш дати відповідь на єдине питання: «Чи є для мене Царство Боже справжнім, визначальним і головним скарбом?» Бо знаємо, де є наш скарб, там буде і наше серце (Пор. Мт. 6,21). Особиста відповідь на це питання впливатиме на майбутні рішення, які в тій чи тій мірі стосуватимуться внутрішнього світу.
Сила Слова здатна активізувати нашу заангажованість та впливати на багато оточуючих. От тільки чи готові ми на життєву мандрівку з Доброю Новиною та люблячим Богом? Позитив завжди у потребі…
