Ісус та перелюбниця (Йо 8:3-11)

Інші дописи автора

        Ісус та перелюбниця (Йо 8:3-11)

        Євангеліє від св. Йоана 8:3-11

        3. І привели тоді книжники і фарисеї до Нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині,4. і кажуть до Нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку. 5. Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж Ти на те?» 6. Іспитували вони Його, казавши так, – щоб мати чим оскаржити Його. А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі. 7. А що вони наполягали та допитувалися в Нього, то Він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, – нехай перший кидає у неї камінь!» 8. І знову нахилившись, писав по землі. 9. Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині. 10. Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?» 11. «Ніхто, Господи», -відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і Я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.»

        Коментарі Святих Отців Церкви

        Цей текст був видалений деякими, щоб не заохочувати до перелюбу. Аврелій Августин: Деякі чоловіки легкої віри, а точніше, деякі ворожі до справжньої віри, боячись, як я вважаю, що їхнім дружинам надається свобода безкарно грішити, вилучають зі своїх текстів з Писань розповідь про помилування нашим Господом перелюбниці, ніби Той, Хто сказав: “Відтепер не гріши більше”, дав дозвіл на гріх, або ніби цю жінку не повинен був зцілити божественний Лікар відпущенням цього гріха, щоб не образити інших, не менш нечистих (Аврелій Августин, Перелюбні шлюби 2.7.6).

        Справедливість та лагідність обидві дотримані. Аврелій Августин: Чому б вони звинуватили Його? Чи вони спіймали Його на скоєнні злочину, чи ця жінка була пов’язана з Ним у якийсь недоречний спосіб? Що тоді означає, що вони випробували Його, щоб звинуватити? В Ісусі понад усе виблискувала чудова лагідність. Вони вже зазначали, що Ісус був надмірно поблажливим. Дійсно, про Нього пророкували … “Їдь та царюй через слово правди, лагідності та праведності” (див. Пс 45:3-4 (44:4-5 LXX, Vg)). Тож як Учитель Він приніс істину, як Спаситель – лагідність, як Захисник – праведність. Кожне з цих буде частиною Його правління, як пророкував пророк Святим Духом. Коли Він заговорив, Його правду визнали. Коли Він діяв проти своїх ворогів, Він не застосовував насильства. Його лагідність отримала високу оцінку. Тож вони поставили Йому камінь спотикання, коли справа стосувалася третього питання – справедливості. Бо Закон наказав закидати камінням перелюбників, і, безсумнівно, Закон не міг наказати щось несправедливе. Якби хтось сказав щось інше, ніж те, що наказано Законом, його визнали б несправедливою людиною. Тому вони сказали між собою … “Якщо Він вирішить відпустити її, Він не буде справедливим. Але”, кажуть вони, “щоб зберегти свою лагідність, яка вже зробила Його таким прийнятним для людей, Ісус повинен вирішити відпустити її”. Вони сподівалися знайти нагоду звинуватити Його як порушника Закону, щоб Його теж забили камінням біля жінки. … Але наш Господь у своїй відповіді підтримував свою справедливість, не залишаючи лагідності. Вони заклали на Нього пастку, але вони самі були впіймані в неї, бо не вірили в Того, Хто може витягнути їх з тенет (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 33.4).

        Ісус пише гріхи оскаржувачів. Єронім Стридонський: Ці книжники та фарисеї продовжували звинувачувати її та настирливо наполягали на цій справі, бо, згідно із Законом, вони хотіли забити її камінням. “А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі”, безумовно, гріхи тих, хто висував звинувачення, а також гріхи всіх смертних істот згідно з тим, що написано в пророка, “Ті, що відступили, хай будуть записані на землі” (Єр 17:13 LXX) (Єронім Стридонський, Проти Пелагія 2.17).

        Той самий палець, що написав Десять Заповідей. Беда Преподобний: Коли Господь збирався помилувати цю грішну жінку, Він забажав писати пальцем на землі, щоб зазначити, що саме Він колись написав пальцем Десять Заповідей Закону на камені, що є дією Святого Духа. І добре, що Закон був написаний на камені, оскільки він був даний для підкорення найглибших сердець твердосердого та зухвалого народу (Беда Преподобний, Проповіді на Євангеліє 1.25).

        Палець Бога є Святий Дух. Аврелій Августин: Що означала ця поблажливість? Благодать. Що означала ця твердість? Закон, даний на каменях. Ось чому Господь писав пальцем, але тепер на землі, з якої Він міг отримати урожай. Але все, що посіяне на камені, не сходить, бо воно не може пустити коріння. Палець Божий писав і тоді, і зараз. За допомогою пальця Божого був написаний Закон, а пальцем Бога [зараз] є Святий Дух (Аврелій Августин, Проповідь 272B.5).

        Відповідь, яку вони не могли відкинути. Аврелій Августин: І тоді Той, Хто прийшов прощати гріхи, сказав: “Хто з вас без гріха, – нехай перший кидає у неї камінь!”. Яка чудова відповідь чи, точніше, пропозиція! Якби вони були готові кинути єдиний камінь у цю грішницю, вони б отримали швидку репліку: “Яким судом судите, таким і вас будуть судити” (Мт 7:2). Ви засудили; будете засуджені і ви. Однак, навіть якщо вони не хотіли визнати свого Творця, вони знали власну совість. Повернувшись один за одним, вони, у своїй розгубленості не бажаючи дивитись один одному в обличчя, від старшого до наймолодшого – саме так пише Євангелист, – усі пішли геть. Бачите, Святий Дух сказав: “Всі відвернулися загалом і зледащіли; нема нікого, хто добро чинив би, нема ані одного” (Пс 14:3 (13:3 LXX, Vg)) (Аврелій Августин, Проповідь 16A.4).

        Без подвійних стандартів щодо чоловіків та жінок. Аврелій Августин: Коли ми розмовляємо з цими чоловіками таким чином, вони не тільки не бажають взагалі відмовитися від суворості, але й розлючуються на правду. Вони відповідають: ми – чоловіки; чи гідність нашої статі підтримає це приниження, щоб ми стали подібними до жінок, сплачуючи покарання за наші гріхи, якщо маємо стосунки з іншими жінками, крім власних дружин? Ніби саме з цієї причини, що вони чоловіки, вони не повинні тим більше стримувати свої гріховні бажання, коли стають чоловіками. … І тим не менше, вони обурюються, якщо почують, що чоловіки, винні в перелюбі, платять таке ж покарання, як і жінки-перелюбниці, хоча їх слід карати настільки суворіше, наскільки їм належить перевершити чесноти своїх дружин і керувати ними власним прикладом. … Є деякі, кого не влаштовує той факт, що щодо цнотливості існує одна норма як для чоловіка, так і для дружини. Особливо в цьому питанні вони скоріше підпорядковуватимуться світовим стандартам, аніж закону Христа, оскільки світське законодавство, схоже, не обмежує чоловіків такими ж самими путами цнотливості, як жінок (Аврелій Августин, Перелюбні шлюби 2.8.7).

        Бог є водночас милосердний та справедливий. Аврелій Августин: “І Я тебе не осуджую”. Що це, Господи? Отже, Ти сприяєш гріхам? Очевидно, це не так. Зверніть увагу на те, що йде далі: “Іди і більше не гріши”. Тому Господь також засудив, але засудив гріхи, а не грішника. Бо якби Він був покровителем гріха, Він сказав би: І Я тебе не осуджую; іди, живи, як хочеш; будь у безпеці у Моєму спасінні, скільки б ти не хотіла грішити. Я визволю тебе від усіх покарань навіть пекла і від мучителів пекельного світу. Він цього не сказав. Отже, нехай звернуть увагу ті, хто любить лагідність Господа, і нехай бояться Його правди. Бо “Добрий Господь і праведний” (Пс 25:8 (24:8 LXX, Vg)). Ви любите Його, бо Він милосердний; бійтеся Його, бо Він праведний. Як лагідний, Він сказав: “Я мовчав”, але як справедливий, сказав: “Чи завжди Мені мовчати?” (Іс 42:14). “Господь милостивий і жалістливий”. Він, звичайно, є таким. Він також “довготерплячий” і “дуже сповнений жалю”. Але найстрашнішим є те, що приходить останнім – “Він правдивий” (Пс 86:15 (85:15 LXX, Vg)). Бо тих, кого Він тепер терпить як грішників, Він буде судити як зневажаючих: “Або погорджуєш багатством Його доброти, поблажливости і довготерпеливости, не знаючи, що Божа доброта тебе веде до покаяння? Та ти жорстокістю твоєю і нерозкаяністю серця збираєш гнів на себе в день гніву, коли об’явиться правдивий суд Бога, що віддасть кожному за його вчинками” (Рим 2:4-6). Господь лагідний, Господь довго терпить, Господь сповнений жалю; але Господь також справедливий, Господь також правдивий. Він дає вам час для виправлення, але ви любите затримку суду більше, ніж виправлення ваших шляхів. Ти вчора був поганою людиною? Сьогодні будь доброю людиною. Ти продовжив свою нечестивість сьогодні? У будь-якому випадку, змінись завтра. Ви завжди чекаєте і даєте собі надзвичайно великі обіцянки, [припускаючи] милість Божу. Це так, ніби Той, Хто пообіцяв вам помилування через покаяння, обіцяв вам і довше життя. Звідки ви знаєте, що може принести завтрашній день? Слушно ти кажеш у своєму серці: Коли я виправлю свої дороги, Бог відкине всі мої гріхи. … Бог пообіцяв помилування кожному, хто змінить своє життя. Але покажи мені, де Бог обіцяв тобі життя довге (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 33.6-7).

        Переклад з англійської – Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament IVa, John 1-10 (2007)

        Інші дописи автора

          Оціни

          [ratemypost]

             

            Про автора

            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.