Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє
Євангеліє від св. Матея 17:14-23
14. Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до Нього один чоловік і, припавши Йому до ніг, 15. каже: “Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. 16. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.” 17. “Роде невірний та розбещений”, – відповів Ісус, – “доки Мені з вами бути? Приведіть Мені його сюди!” 18. Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті. 19. Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали: “Чому ми не могли його вигнати?” 20. Ісус сказав їм: “Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. 21. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом.” 22. Як вони зібралися в Галилеї, Ісус мовив до них: “Син Чоловічий має бути виданий у руки людям, 23. і вони Його уб’ють, але третього дня Він воскресне.” І вони тяжко зажурились.
Коментарі Отців Церкви
«Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до Нього один чоловік і, припавши Йому до ніг, каже: “Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду» (Мт 17:14-15)
Він тяжко нездужає. Оріген: Якщо будь-яка хвороба і будь-яка неміч, які зцілив тоді наш Спаситель в народі, відносяться до різних недуг душі, так що розслаблені душею, у кого вона розслаблено лежить в тілі, зображуються розслабленими, а ті, що не бачать нічого з того, що споглядається тільки душею, – сліпими, а глухі до сприйняття слова Спасителя зображуються глухими, то відповідно до цього потрібно пояснити і те, що відбувалося з сновидою. Ця недуга з’являється у тих, хто страждає нею, через значні проміжки, під час яких, коли не проявляється епілепсія, хворий на вигляд нічим не відрізняється від здорового. Приблизно такі ж симптоми ти виявив би і в деяких душах, які часто вважаються здоровими в розсудливості та інших чеснотах, а потім здається, ніби вони охоплені якоюсь епілепсією від страждань, виходять з рівноваги і притягуються спокусами цього світу та іншими похотями. (Оріген «Коментарі на Євангеліє від Матея» 13.4).
«Я був привів його до Твоїх учнів, та вони не могли його зцілити» (Мт 17:16)
Поможи моєму невірству. Іван Золотоустий: Святе Письмо свідчить, що ця людина була дуже слабка у вірі. Це видно з багатьох речей: з того, що Христос сказав: все можливо тому, хто вірує (Мр 9:23); з того, що сам той, що прийшов до Нього, казав: поможи моєму невірству (Мр 9:24); навіть і з того, що Христос заборонив злому духові будь-коли увійти до нього, і, нарешті, з того, що чоловік цей сказав ще Христу: якщо можеш (Мр 9:22). Але якщо невіра, скажеш ти, було причиною того, що злий дух не виходив, то у чому ж Христос звинувачує учнів? Він показав цим, що вони вірою можуть зцілювати хворих і без посередників. Часто і віра посередника достатньою буває для того, щоб навіть від менших співбратів отримати бажане; так само і сила чудотворця часто буває достатньою до творення чуда, навіть якби приходили ті, що не мали віри. Обидва ці випадки підтверджує Писання. Домашні Корнилія своєю вірою залучили благодать Духа, і Єлисей воскресив мертвого, тоді як ніхто не вірив, бо ті, хто покинув мерця, покинули не з віри, а з боязкості, покинули абияк і злякавшись небезпеки, втекли, і сам покинутий був мертвий, але від самої сили святого тіла цей мрець воскрес (див. 4 Цар 13:21). Звідси видно, що і учні були слабкими, але не всі; стовпи Церкви не були при цьому (тобто, Петро, Яків і Іван). (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 57.3).
«“Роде невірний та розбещений”, – відповів Ісус, – “доки Мені з вами бути? Приведіть Мені його сюди!”» (Мт 17:17)
Роде невірний. Оріген: Спаситель, сказавши: Роде невірний та розбещений – показує, що від розбещення походить гріховність, яка виникла всупереч природі і зробила нас розбещеними. І я думаю, що Спаситель, переймаючись гріховністю людей та перебуванням з ними, сказав про весь людський рід на землі: Доки Мені з вами бути? (Оріген «Коментарі на Євангеліє від Матея» 13.7).
Терпіння Ісуса. Іван Золотоустий: Ти можеш бачити нерозуміння цієї людини і з іншої обставини. Ось він перед народом скаржиться Ісусові на учнів: Я був привів його, каже, до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити (Мт 17:16). Втім, Христос, відхиляючи від них звинувачення в очах народу, більш звинувачує його самого: Роде невірний та розбещений, доки мені з вами бути? Щоб не збентежити його, Він звертається не до тільки до нього, але і до всіх юдеїв. Ймовірно, багато хто з присутніх спокусилися і почали думати погано про учнів. Коли ж каже: доки мені з вами бути, показує знову, що для Нього смерть є бажаною і переселення звідси складає предмет бажання і що Йому важко не бути розп’ятим, а жити з ними. Однак Він не обмежується звинуваченнями, а що говорить? Приведіть Мені його сюди, і Сам запитує батька, скільки років страждає його син, захищаючи тим і учнів, і в ньому збуджуючи добру надію і впевненість у тому, що син його буде урятований від недуги. Якщо ж допускає йому мучитися, то це не напоказ: коли почав збігатися народ, Він заборонив духові; але робить це тільки для батька, щоб він, коли побачить сум’яття біса від одного тільки слова Ісусового, принаймні, після цього повірив тому, що має відбутися чудо. (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 57.3).
«Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті» (Мт 17:18)
Заборона демону. Ієронім Стридонський: Не тому, хто страждав, а демону Він заборонив. Може й так бути, що Він повелів юнакові, а демон вийшов із нього, бо хлопчик був одержимий бісом в силу гріхів своїх. (Ієронім Стридонський «Коментарі на Євангеліє від Матея» 3.17.18).
Молитва для порятунку від власного зла. Августин Гіппонський: Отже, в цій главі Господь закликав нас до молитви, коли помітив, що учні через невір’я не змогли вигнати цього біса. Закликаючи нас до молитви, Він зробив висновок: А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом (пор. Мр 9:29; Августин цитує варіант з Мт 17:20). Якщо людина молиться так, що може вигнати чужого біса, то наскільки більше потрібно молитися, щоб позбутися власної жадібності? Наскільки більше, щоб позбутися власного пияцтва? Наскільки більше, щоб позбутися потягу до розкоші? Наскільки більше, щоб позбутися власного бруду? Такі великі гріхи ці, що якщо залишаться в людині, то не дозволять їй ввійти в Царство Небесне. (Августин Гіппонський «Проповіді» 80.3).
«Ісус сказав їм: “Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого» (Мт 17:20)
Віра, як зерно гірчиці. Оріген: Горами, я думаю, тут називаються ворожі сили, які загрузли у поширеній і великій зіпсутості, що наче б то спираються на душі людей. І якщо буде хтось мати всю віру (див. 1 Кор 13:2), так щоб не сумніватися в жодних текстах Святого Письма, і таку віру, яка була у Авраама, який так вірив у Бога, що віра його була зарахована за праведність (див. Бут 15:6), то він має всю віру як зерно гірчиці. Потім, така людина скаже оцій горі (я маю на увазі німий і глухий дух в тому, кого звали сновидою): Перенесися звідси (тобто, від людини, яка страждає) туди (мабуть, в безодню), і вона перенесеться. Апостол же, отримавши з цього (як я думаю) привід, сказав з апостольською владою: І якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти (1 Кор 13:2). Бо не саму тільки гору, але і значно більше, подібного до неї, переставляє той, хто має всю віру, яка є як зерно гірчиці. І немає нічого неможливого для того, хто вірує так сильно. Звернемо увагу і на слова: Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом (Мр 9:29), щоб, якщо колись нам доведеться піклуватися про когось, хто страждає подібною недугою, ми не заклинали, не питали, не говорили з нечистим духом як зі слухачем, а, діючи постом і молитвою, здобули, молячись за страждаючого, порятунок від Бога і своїм постом вигнали з нього нечистого духа. (Оріген «Коментарі на Євангеліє від Матея» 13.7).
Скажете горі цій: «Перенесися звідси туди». Іван Золотоустий: Мені здається, вони побоювалися того, чи не втратили благодаті, переданої їм. Вони отримали владу над духами нечистими: тому й питають Христа, прийшовши до Нього таємно не тому, що соромились (якщо справа вже була зроблена і вони були викриті, то нічого їм було соромитися словесного визнання), а тому, що вони мали намір запитувати його про предмет важливий і таємний. Що ж Христос? Через вашу, каже, малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. Скажеш: де вони зрушили з місця гору? Я скажу, що вони зробили набагато більше, воскресивши тисячі мертвих. Воістину, не стільки сили потрібно, щоб пересунути гору, скільки, щоб вигнати з тіла смерть. Кажуть, втім, що святі, що жили після них, і набагато менші від них, пересували і гори, коли вимагала того потреба. Звідси очевидно, що і апостоли могли б зрушити, якби тільки потрібно було, але так як тоді не було потреби, то не слід і звинувачувати їх. Та й Господь не сказав: перенесеться неодмінно, а: можете перенести. А якщо вони не переставляли гір, то не тому, що не могли (інакше як же могли вони здійснювати важливіші чудеса), а тому, що не хотіли; а не хотіли тому, що не було потреби; а може, це й траплялося, але ніде не згадується, тому що не всі чудеса описані. До того ж вони тоді ще були не настільки досконалими. (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 57.4).
«Як вони зібралися в Галилеї, Ісус мовив до них: «Син Чоловічий має бути виданий у руки людям, і вони Його уб’ють, але третього дня Він воскресне». І вони тяжко зажурились» (Мт 17:22-23)
Учні тяжко зажурились. Іван Золотоустий: Для того, щоб учні не сказали: Чому постійно тут перебуваємо? – Христос знову говорить до них про свої страждання, і вони, чуючи це, не хотіли навіть бачити Єрусалиму. Зверни увагу, що навіть тоді, коли Петро зазнав докору, коли вже розмовляли про страждання Мойсей і Ілля, та коли вже назвали цю подію славою, коли вже Отець дав почути свій голос з неба, коли відбулося так багато чудес, коли воскресіння було вже при дверях, – коли сказав, що не буде довго мертвим, але воскресне третього дня, – не могли ніяк погодитися з тою думкою, але зажурилися, і то не лише трохи, але тяжко. Сталося це тому, що вони ще не розуміли значення тих слів. Виразили це Марко і Лука. Перший сказав: Та вони не розуміли цього слова й страхалися його запитувати (Мр 9:32). Другий сказав подібно: Однак, вони не розуміли цього слова; воно було від них закрите, так що вони його не додумались і боялися Його спитати про це слово (Лк 9:45). Але якщо вони не розуміли, то чому зажурилися? Тому, що не все було для них незрозуміле, знали, що помре, адже часто про це від Нього чули. Не знали ще точно, яка це мала бути смерть, саме смерть, з якої Він мав бути негайно звільнений, і яка мала стати причиною незліченних дібр. Не знали, що ж то мало бути за воскресіння, не розуміли цього. І через це були засмучені, адже були дуже прив’язані до свого Учителя. (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 58.1).
Третього дня воскресне. Ієронім Стридонський: Завжди те, що радісне, переплітає з тим, що сумне, і робить це для того, щоб коли прийдуть сумні речі, вони не викликали страх у апостолів, а щоб апостоли вже були приготованими прийняти їх. Якщо зажурені тим, що Він мусить бути вбитим, то мусить звеселити їх те, що третього дня Він воскресне. Без сумніву, якщо зажурилися, – і то зажурилися тяжко, – то не через те, що були невіруючі (знають же, що Петро зазнав докорів саме через те, що не вмів прийняти те, що Боже, але звертав увагу на те, що людське), але тому, що в їхній любові до Вчителя не могли прийняти нічого болючого і покірного по відношенню до Нього. (Ієронім Стридонський «Коментар на Матея» 3.17.23).
Необхідність страждання. Кирило Олександрійський: Для того вивів учнів на гору і показав їм славу, якою в майбутньому мав би сіяти ввесь всесвіт. Потім, зійшовши з гори, звільнив людину від брутального і злобного духа. Було необхідним, щоб Він терпів спасительні за нас страждання і терпів наругу від юдеїв. Коли це сталося, було цілком передбачено, що учні затривожаться і будуть роздумувати над тим, кажучи між собою: «Багатьох воскресив з мертвих за посередництвом своєї божественної сили, наказував морям і вітрам, переміг Сатану своїми словами – як же тоді тепер Він дав себе спіймати і впав у пастку своїх убивців. Можливо ми помилилися, коли думали, що це мав би бути Бог». Для того, щоб могли цілковито пізнати майбутнє, провіщає їм таїнство свого страждання. (Кирило Олександрійський «Фрагменти» 209).
Вони Його уб’ють. Оріген: Було неминучим – сподіваюся – звернути увагу на це, тому що видача Його у руки людям відбулася не з боку самих людей, а з боку сил, яким Отець видав Сина за всіх нас, руйнуючи того, хто має владу смерті, через той сам факт, що диявол був виданий і підданий владі Того, Який був виданий. Через смерть, насправді, знищив того, хто мав владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві (Євр 2:14-15). (Оріген «Коментарі на Євангеліє від Матея» 13.8).
Переклад з російської – Ольга Цицик, за виданням “Библейские комментарии Отцов Церкви и других авторов I—VIII веков. Новый Завет, т. 1б, Евангелие от Матфея” (2007)
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
