Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє
Євангеліє від св. Матея 18:23-35
23. “Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. 24. Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів. 25. А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. 26. Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. 27. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. 28. Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен. 29. Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну. 30. Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг. 31. Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. 32. Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. 33. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою? 34. І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. 35. Отак і Мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.”
Коментарі Отців Церкви
«Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми» (Мт 18:23)
Різниця між гріхами. Іван Золотоустий: Ось як велика різниця між гріхами проти Бога і гріхами проти людини! Така ж велика, як між десятьма тисячами талантів і сотнею динаріїв, і навіть ще більша. Причина цього полягає як у відмінності осіб, так і в безперервному повторенні гріхів. На очах людини ми утримуємося і побоюємося грішити; а Бога, хоча Він щодня на нас дивиться, не соромимося – навпаки, і робимо все, і говоримо про все сміливо. (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 61.1).
«Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів» (Мт 18:24)
Коли починається відлік. Оріген: Бо настав час почати суд від дому (1Пет 4:17) Бога, який сказав (як написано у Єзекіїля) ангелам, призначеним карати: Та починайте від моєї святині (Єз 9:6) і часом цим буде одна мить (1Кор 15:52). І Він починає зведення рахунків (розпочате навмисно, бо ми не забули сказаного раніше) з тих, хто винен більше; тому не написано: «коли він зводив рахунки», а сказано: Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного (на початку зведення рахунків), що винен був багато талантів, який втратив десять тисяч талантів, кому було доручено велике і довірено багато і який не приніс ніякого прибутку господареві, а втратив десять тисяч, так що винен був йому багато талантів. І тому, мабуть, він винен багато талантів, що часто йшов за жінкою, що сидить на таланті олова, і ім’я їй – безбожність (див. Зах 5:7-8: І ось піднялась кругла олив’яна покришка, – і жінка сидить посеред мірки. І він промовив: «Це безбожність»). (Оріген «Коментарі на Євангеліє від Матея» 14.10).
«А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати» (Мт 18:25)
Продати його, а й жінку, дітей і все. Іван Золотоустий: Чому ж велів і дружину продати? Не з жорстокості або нелюдськості (в такому випадку раб його зазнав би нових збитків, бо тоді і дружина стала б рабинею), а з особливого наміру. Таким суворим велінням хотів налякати свого раба, і тим спонукати його до покірності, без усякого наміру продати. Якби він мав це на увазі, то не послухав би його прохання і не виявив би йому свого милосердя. Але чому ж він не зробив цього і не пробачив йому боргу перед таким наказом? Щоб напоумити його, скільки боргів він прощає йому, і через це змусити його бути поблажливішим до свого товариша, який був винен йому. Справді, якщо він і тоді, коли дізнався і про тяжкість свого боргу, і величину прощення, почав душити свого товариша, то до якої б жорстокості він дійшов, якби наперед не був напоумлений цим засобом? Як же на нього подіяв цей засіб? Потерпи мені, каже він, і все тобі поверну. Пан же його, змилосердився над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 61.3).
Вимушений продаж. Кирило Олександрійський: Продажем дружини та інших означена повна відмова і довершений відступ від дарованих Богом насолод. Тобто продаж показує відлучення від Бога. Бо чужі для Бога ті, до кого звернене це суворе і сумне слово: Не знаю вас, звідкіля ви; геть від Мене всі ви, що чините неправду! (Лк 13:27; пор. Мт 7:23). (Кирило Олександрійський «Фрагменти» 217).
«Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той» (Мт 18:26-27)
Людяність пана. Іван Золотоустий: Чи не відкривається й тут знову його безмежна людяність? Раб просив тільки відстрочки часу, а він дав йому більше, ніж той просив: він подарував йому весь борг і простив його. Пан і раніше хотів пробачити борг рабу своєму, але не хотів, щоб це було тільки його дарунком. Він хотів, щоб і, внаслідок покірності раба, з боку останнього було що-небудь зроблено для отримання нагороди. Втім, причина прощення показує, що все це залежало від самого пана, хоча раб припадав до нього зі своїм проханням. Проте ж пан так вчинив, щоб і з боку раба була причина прощення йому боргу (інакше він був би абсолютно осоромлений) і щоб, навчившись власним нещастям, був поблажливішим до свого товариша. (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 61.3).
Господь простив борг. Хроматій Аквілейський: Отже, ми розуміємо, що в особі правителя означений Син Божий, перед Яким весь рід людський винуватий у безмежному боргу гріха, оскільки через первородний гріх ми всі стали боржниками гріха і смерті. Десятьма тисячами талантів означені тяжкі гріхи людського роду. І хоча за природним законом всі люди були боржниками Царя Небесного і винні перед Ним, – про цей же природний закон апостол каже: юдеї і греки, вони всі під гріхом (Рим 3:9), – але в боргу гріха народ юдеїв особливо винний, тому що після стількох дарованих благ юдеї не змогли зберігати закон, отриманий через Мойсея. Оскільки вони не мали засобів, щоб розплатитися за цей борг, то Пан і наказав їх розсіяти з дружинами їх і дітьми їх, тобто народ цей з синагогою і всім потомством повинен був зазнати покарання, аж до смерті. Однак жодним чином ні юдеї, що отримали закон, ні погани, тобто ми самі, не змогли б оплатити такий великий борг гріха. Тому Цар Небесний зі співчуття і милості дарував прощення всіх наших гріхів. І що це за гріхи? Ті, пробачити які ми щодня просимо в молитвах, кажучи: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Отже, оскільки ніяк – тобто ніякими засобами і ніяким каяттям – ми б не змогли сплатити цей борг гріха і вічної погибелі, то Цар вічності зійшов з небес і, відпустивши гріхи роду людському, простив усі борги кожному, хто вірить в Нього. А як Він простив, святий апостол ясно показує, коли каже: Він знищив розписку, що була проти нас, що нас осуджувала, разом з приписами; він її зробив нечинною, прибивши до хреста (Кол.2:14). Адже нас утримує провина в гріху, немов боргова розписка кредитора. Син Божий скасував написану проти нас розписку водою хрещення і кривавим окропленням. (Хроматій Аквілейський «Трактат на Євангеліє від Матея» 59.5).
«Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен» (Мт 18:28)
Кирило Олександрійський: Оскільки Бог усіх відпускає нам найтяжчі гріхи, це означається багатьма талантами (див. Мт 18:24). Якщо ж ми не залишаємо товаришам ста динаріїв, тобто незначні мирські гріхи, тоді приставлені до нас ангели, які знаходяться під одним з нами ярмом панування, викривають нас перед Богом (причому повідомляють Йому не як Тому, Хто не знає, бо Він все знає як Бог), по правді вимагаючи, щоб помічені в презирстві і нехтуванні законів взаємної любові були покарані для їхньої ж користі. І якщо ми терпимо відплату за це, то є покараними або в цьому житті, піддані спокусам і хворобам, немов би якимось катам (Мт 18:34), або ж будемо покарані в майбутньому віці. І неважко побачити, що Бог покаранням наставляє неслухняного і непокірного, навертаючи його на краще, бо божественне Писання сповнене таких прикладів, як, наприклад, мудрий вислів: Кого Бог любить, того й картає, як батько улюбленого сина (Прип 3:12) і ще: На вашу науку ви терпите і так далі. (Кирило Олександрійський «Фрагменти» 216).
«Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну» (Мт 18:29)
Іван Золотоустий: І не тільки від цього залежить важливість гріхів, але ще і від доброчинності і тієї честі, якою ми вшановані від Бога. І якщо ви хочете знати, що значить десять тисяч – і навіть набагато більше – талантів, тобто гріхів до Бога, – то я постараюся показати це коротенько. Але я побоююся, щоб через це не дати більшого приводу до гріха тим, хто схильний до беззаконня і любить невпинно грішити, або не кинути у відчай легкодухих, які, подібно до апостолів, можливо, запитають: хто ж тоді може спастися (Лк 18:26)? Проте ж скажу, щоб уважних зробити твердішими і добросердішими. Ті, хто страждає невиліковною хворобою і не відчуває її, і без моїх слів не покине свого зла і недбальства. Якщо ж мої слова спричинять більший привід до безпечності, причина полягатиме не в них, а в самій їх бездушності. Принаймні, моє повчання уважних може приборкати і довести до серцевого скрушення, а м’яких серцем, показавши їм тяжкість гріхів їх і відкривши силу покаяння, більше налаштувати на нього. Таким чином, у слові своєму я викладу гріхи як по відношенню до Бога, так і по відношенню до людей, і до того ж не приватні, а загальні, бо приватні кожен може додати, радячись зі своєю совістю. А для цього попередньо покажу Божественні благодіяння. Отже, які ж благодіяння Божі? Він дарував нам буття і створив для нас все видиме: небо, море, землю, повітря і все, що в них міститься, – тварин, рослини, насіння. Але неможливо обчислити всіх Божих справ через безмежну їх кількість! З усіх творінь, що населяють землю, в нас тільки одних вдихнув душу живу, насадив рай, дав помічницю, поставив володарями над усіма безсловесними, увінчав славою і честю. Потім, коли людина виявилася невдячною до свого Благодійника, Він удостоїв її ще більшого добродійства – прощення. (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 61.1).
«Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг» (Мт 18:30)
Хроматій Аквілейський: Коли Петро запитав про це, Господь повелів брата, що згрішив, прощати не сім разів, а аж до сімдесяти раз по сім. І до цього Він додав притчу, в якій порівнюється цар і його раб. Раб, хоча і не гідний був того, удостоївся від свого пана такої милості, що навіть величезний борг його був йому прощений. Однак сам він відмовив у подібній милості своєму товаришеві, який мав скромний борг. Так, абсолютно справедливо він був відданий катам і отримав законне покарання – засудження. Хіба не заслужив він таких мук? Хоча його пан виявив до нього таке милосердя, сам він віднісся несправедливо і жорстоко до свого товариша. У цьому прикладі ми бачимо ясне повчання, пораду нам: якщо ми не будемо прощати наших товаришів, тобто братів, що грішать проти нас, інакше – борг їхніх гріхів, то й самі ми виявимося засудженими на таке ж покарання. Незважаючи на те, що це порівняння наведене для конкретної ситуації, притча сама по собі містить внутрішню логіку і очевидну істину. (Хроматій Аквілейський «Трактат на Євангеліє від Матея» 59.4).
«Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою?» (Мт 18:31-33)
Іван Золотоустий: Чи не очевидною є людяність пана, чи не очевидною є чи й жорстокість раба? Зауважте це ті, хто чинить так через прибутки! Якщо не можна так чинити через гріх, то тим більше через прибутки. Отже, що ж сказав боржник? Потерпи мені, і я тобі зверну. Але того не зворушили ці слова, які врятували його самого: адже і він, сказавши те ж саме, прощений був у десяти тисячах талантів; він не згадав про пристань, про порятунок його від потоплення; те ж саме прохання не нагадало йому про людяність пана. Але він анітрохи про це не розмірковував; у подібному випадку, що відбувся з ним, не пригадав, а тому і не зробив боржникові своєму жодної поблажки, хоча останній просив про борг і не такий важливий. Сам він просив пана про прощення десяти тисяч талантів, а цей – тільки про сотню динаріїв; останній просив у рівного собі, а той – у пана. Сам він отримав досконале прощення, а товариш просив тільки відстрочки часу, але він і в цьому відмовив йому, оскільки сказано: кинув його в темницю. (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 61.4).
«І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого» (Мт 18:34-35)
Неоплатний борг і прощення. Аполінарій: Наші соратники-ангели, які не зносять нашого лукавства, викривають нас перед Богом не тому, що Він не знає, а тому, що вони обурюються тими, що зневажають закони людяності. Катами Він називає ангелів, поставлених для виконання покарання. А слова: аж поки йому не поверне всього боргу – означають віддання на вічні муки. Бо він ніколи не зміг би повернути всього боргу (Для сучасників Ісуса було очевидно, що людині ніяк неможливо виплатити суму в десять тисяч талантів (див. Мт 18:24). Приблизно таку суму, наприклад, становила контрибуція, виплачена Карфагеном Римові після Пунічних воєн*). І Бог, навертаючи людину, тут піддає його спокусам, хворобам та іншим мукам, а в майбутньому він нескінченно мучиться довіку. І Господь не сказав: «так і Отець ваш вчинить з вами», але – Мій Отець. Бо такі не гідні називатися синами Божими. Отже, це слово стисло зображує невимовну людяність Божу, і кожен, хто не наслідує її, піддасться якомога суворішому покаранню від праведного Судді. І хоча сказано: бо дари Божі і покликання незмінні (Рим 11:29), але зіпсутість набула такої сили, що ламає це слово. Отже, слово вимагає від нас двох речей: пам’ятати про свої гріхи і прощати кривдникові. (Аполінарій «Фрагменти» 92).
*Пунічні війни – три війни між Римською республікою та Карфагеном, в сукупності тривали більш як сто років – з 264 року до н.е. і до 146 року до н.е. – коли Карфаген був зруйнований, і Римська держава стала найпотужнішою у Західному Середземномор’ї.
Іван Золотоустий: Його пан передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу (Мт 18:34), тобто назавжди, тому що він ніколи не буде в змозі заплатити свого боргу. Якщо добро тебе не зробило кращим, то залишається виправляти тебе покаранням. Хоча добро і дари Божі незмінні (Рим 11:29), але зло так посилилося, що порушило і цей закон. Отже, що є гіршим від злої пам’яті, коли вона може позбавити нас такого великого дару Божого? Пан не тільки віддав раба свого катам, а й розгнівався на нього. Коли він наказував його продати, то наказ даний був без гніву. Саме тому він не виконав останнього, і це служить найяснішим доказом його людяності. Але тепер дається призначення з великим обуренням, призначення помсти і покарання. Отже, що означає ця притча? Так само й Отець Мій Небесний, говорить Христос, буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого. Не говорить: «Отець ваш», але – Мій Отець, бо для Бога є негідним називатися Отцем такого лукавого і такого людиноненависного раба. (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 61.4).
Переклад з російської – Ольга Цицик, за виданням “Библейские комментарии Отцов Церкви и других авторов I—VIII веков. Новый Завет, т. 1б, Евангелие от Матфея” (2007)
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
