Світ сьогодні переживає особливу девальвацію слова. Говорить і пише публічно мало не кожен ц вся ця інформаційна плетінь якщо не тут, то там тебе зачепить.
Неважко зауважити тотальну беззахисність інформаційного поля кожного з нас. І все це насправді дуже значимі процеси.
Бог доручив людині називати, давати імена і володіти ще в Едемському саду. Ніхто, окрім нас, не має такої влади. А що означає назвати? Це оприсутнити для світу, це немов співтворити. Назвати – це виразити словесно істину про ту чи іншу істоту, а чи річ.
Де істина сьогодні? Людина навчилась так підмінювати поняття, старанно ховаючись за необмежений релятивізм, що стає моторошно.
Якщо назвати біле чорним або навпаки – світ змінюється до невпізнання. Чи добре це?
Чи ми забрехались навіть самі собі?
Істина ж зробить нас вільними… Пригадуємо слова із Біблії? Якщо пізнаємо її. Але як? Якщо межі настільки розмито, що навіть не підозрюючи стаєш споживачем продуманих і чітко скерованих маніпуляцій. Бо ж споживай і релаксуй – про все інше подбають.
І дбають так добре, що тонни інформаційного непотребу здаються нам звичною дозою. Правди немає ніде. Точніше для кожного правда своя еге ж?
От тільки ми ще давно отримали попередження про батька брехні – диявола, який не може створити, зате спотворити і перекрутити. Нічого це нам не нагадує?
Ми повинні берегти істину, яку відкрив для нас Бог. І оберігати її, жити нею. І просити благодаті Святого Духа для мудрості бути світлом для світу.
Автор Тетяна Трачук
