Читайте також Де про чистилище написано в Біблії? та Що рання Церква вірила про чистилище?
У той час як філософія та політична теорія 20-го століття широко використовували категорії та теоретичні рамки, взяті з католицької есхатології (буквально, вивчення “останніх речей”) — дивовижним і справді надзвичайно плідним способом — те ж саме не можна сказати про деякі наші сучасні церковні богословські роздуми. Здається, нині есхатологія не займає надто привілейоване місце.
Однак це не означає, що в католицькій традиції есхатологія не була предметом важких, інтенсивних та часто ерудованих роздумів. Насправді, все зовсім навпаки. А нещодавно Шон Макафі опублікував список з десяти речей, які ви, швидше за все, не знаєте про чистилище. З них ми вибрали три, які, на нашу думку, були найцікавішими.
Ті, хто в Чистилищі, вже є об’єднані з Христом
Душі в Чистилищі є частиною “Церкви терплячої”, також відомої як “Церква розкаянна” або “Церква очікуюча” (Ecclesia Dolens, Ecclesia Poenitens або Ecclesia Expectans). Традиція визнає, що вірні, так би мовити, об’єднані в три великі стани: “Церква воююча”, “Церква терпляча” та “Церква тріумфуюча”. Давайте перевіримо, що про це каже Lumen Gentium:
Доки Господь не прийде зодягнений у велич і в супроводі Своїх ангелів, смерть буде знищена, усе підкориться Йому, доти деякі з Його учнів є паломниками на землі (Церква воююча); інші, які вже померли, очищаються (Церква терпляча); інші, нарешті, насолоджуються славою (Церква тріумфуюча), виразно споглядаючи Самого Бога, триєдного, яким Він є.
Lumen Gentium, 49
Якщо душі в чистилищі є частиною Церкви терплячої, — частиною якої ми також могли б бути, серед наших страждань як Церкви воюючої, – то вони, очевидно, є частиною Містичного Тіла Христа і, отже, залишаються з Ним об’єднані.
Страждання в чистилищі є добровільними
Свята Катерина Генуезька у своєму “Трактаті про чистилище” пояснювала, що, бачачи, що її чекає на Небі, душа добровільно кидається в чистилище. Чистилище є добровільним не тому, що хтось міг би вирішити не йти туди, а тому, що людина охоче підкоряється цьому. Те ж саме з цього приводу говорить св. Тома Аквінський.
У чистилищі також є радість
Загалом, чистилище є місцем страждань, хоча й тимчасовим. Але насправді, як пояснює св. Катерина Генуезька, чистилище не позбавлене радощів: як Христос втішає душі Церкви воюючої, так Він є і з Церквою страждаючою, і як ми можемо підбадьорювати один одного під час нашого життя на землі, так ми можемо робити це і в чистилищі.
Але заждіть, є ще дещо. Свята Катерина пояснює:
Вогонь Божої любові – це саме те, що знищує всю іржу чи плями гріха в душі. Отже, страждання чистилища — це перш за все біль втрати, набагато більший, ніж біль відчуттів, тобто набагато більший, ніж ‘будь-які інші покарання, які там можуть бути знайдені’ (15b). Справді, найстрашніша річ для душі — це внутрішня сльоза, яку викликає любов, яка через ці ще не повністю знищені перешкоди бачить, що її досконале прийняття Бога відкладається на потім. І чим більше очищення, тим сильніше любов і, отже, жорстокіший біль. Любов і біль з’являються і ростуть у чистилищі із прискореним прогресом. Таким чином, чистилище – крещендо любові і болю, що веде до Неба, до ідеального щастя. Душі в чистилищі справді відчувають велику радість, подібну до небесної, а також відчувають величезний біль, подібний до пекла; і одне не відміняє іншого.
Автор: Daniel Esparza
Джерело: Aleteia
Переклад з англійської: Максим Гонтар
