Чотири останні речі, чотири рази на день

Інші дописи автора

        Чотири останні речі, чотири рази на день

        Це листопад, місяць, коли ми молимося за померлих і згадуємо про чотири останні речі: Небо, пекло, смерть і суд.

        Насправді, ці чотири останні речі настільки важливі, що Католицька Церква створила можливості пам’ятати про них у нашому житті. Ось чотири способи, якими Церква щодня ставить перед нами ці чотири останні речі.

        По-перше, Літургія – це візит на Небо

        “Небо відкривається, і безліч ангелів приходять на допомогу у Святій Жертві Літургії”, — сказав св. Григорій Великий.

        Церква не просто каже, що Літургія — це “передсмак” Неба; вона говорить, що це місце, куди Небо опускається нам назустріч.

        Там є усі. Ми збираємося в першу чергу з Христом, “головним діячем нашого Євхаристійного зібрання”, ми збираємося також із Церквою — “не тільки члени, які ще тут на землі, але й ті, хто вже у славі небесній”. Крім того, “Марія присутня, разом з Церквою і як Мати Церкви, на кожному з наших Євхаристійних святкувань”, — сказав св. Іван Павло ІІ.

        Літургія як Рай на землі — це підзаголовок до роману “Вечеря Агнця” Скотта Хана. “Коли ми починаємо бачити, що Небо чекає на нас у Літургії, ми вже починаємо переносити свій дім на Небо,— пише він,—і ми вже починаємо повертати Небо з собою додому”.

        По-друге, вервиця знову і знову попереджає про пекло

        У вервиці ми знову і знову проходимо через ці чотири останні речі, просячи Марію “молитись за нас, грішних, зараз і в годину нашої смерті” і ставимо себе перед Отцем нашим, “що є на Небесах”, на чиєму Суді, як ми сподіваємося, Він “простить нам провини наші” і “визволить нас від лукавого”.

        Це останнє зло пекла, від якого ми повинні бути звільнені.

        “Наслідуючи приклад Христа, Церква застерігає вірних про ‘сумну і жалюгідну реальність вічної смерті»’, яку також називають ‘пеклом'”, — говориться в Катехизмі. “Наша свобода має силу зробити вибір раз і назавжди, без повернення назад”, – додається там.

        К. С. Льюїс попереджає: “Найбезпечніша дорога до пекла — поступова — пологий схил, м’які підніжки, без раптових поворотів, без віх, без вказівників”.

        Божа Мати з Фатіми погодилась і поставила нам вказівники у вервиці, навчаючи трьох дітей-пастухів додавати цю молитву після кожного десятку вервиці: “О Ісусе, прости нам наші гріхи. Захисти нас від пекельного вогню. Веди всі душі на Небо, а особливо ті, хто найбільше потребує Твого милосердя”.

        Третє: Суд та іспит совісті

        Кожного з нас одного дня судитимуть, коли “славний Христос відкриє таємний характер сердець і віддасть кожній людині згідно з її ділами та відповідно до того, як вона прийняла або відмовилася від благодаті”,— говориться в Катехизмі.

        У католиків існує давня практика готуватися до цього моменту щовечора з іспитом сумління — оглядом нашого життя та називанням наших гріхів — і для Таїнства Сповіді необхідний цей іспит сумління.

        Коли це робиться правильно, “Іспит сумління ніколи не викликає розпачу, завжди приносить надію”, — сказав Фултон Шін.

        Я перемикаюся між шістьма різними способами робити це: переглядаю сім смертних гріхів, опис любові св. Павла (1Кор 13:4-7), десять заповідей, твердження Ісуса про мету життя (Мт 5:3-12, 22:37-39) та досліджую мої стосунки з Богом, з іншими людьми та із самим собою.

        Останнє: вечірня молитва — це вечірнє memento mori, нагадування про смерть

        “Тримайте смерть щодня перед очима”, – говорить св. Бенедикт у своєму Правилі, і його чернечий рух допоміг сформувати Літургію годин так, що вона кожного дня є цілим життям у мініатюрі.

        Під час вечірньої молитви католики моляться, використовуючи слова Симеона з Євангеліє від Луки. Йому було відкрито, що він не помре, не побачивши Месію. Побачивши немовля Ісуса, він молився: “Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили Твоє спасіння що Ти приготував перед усіма народами” (Лк 2:29-31).

        Пригадуючи його слова щовечора перед тим, як увійти у несвідомість сну, ми практикуємо ставлення, яке маємо мати перед остаточною несвідомістю в смерті.

        Тоді останнє, про що ми молимося щовечора, — це “Salve Regina” (молитва до Діви Марії у західній традиції), закликаючи Царицю Небесну про милість. Як сказав св. Тома Аквінський: “Як моряків веде до порту зірка, так і християн веде на Небо Марія”.

        Автор: Tom Hoopes
        Джерело: Aleteia
        Переклад з англійської: Максим Гонтар

        Інші дописи автора

          Оціни

          [rating-system-posts]

             

            Про автора

            Максим Гонтар
            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.