Зцілення геразинського біснуватого (Лк 8:26-39)

Інші дописи автора

        Зцілення геразинського біснуватого (Лк 8:26-39)

        Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє

        Євангеліє від св. Луки 8:26-39

        26. Вони пристали в краю Геразинськім, що проти Галилеї. 27. Як Ісус вийшов на берег, трапився Йому назустріч один чоловік з міста, що мав бісів. Він з давнього часу вже не носив одежі й мешкав не в хаті, а по гробах. 28. Побачивши Ісуса, закричав, припав Йому до ніг і сказав голосом сильним: “Що мені й Тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!” 29. Бо Він велів нечистому духові вийти з чоловіка. Дух той часто хапав чоловіка, і його тоді в’язали кайданами та ланцюгами й стерегли, та він трощив окови, і демон гонив його по пустинях. 30. Ісус же спитав його: “Як тобі на ім’я?” “Легіон!” – відповів той, багато бо бісів увійшло в нього. 31. І вони благали Його, щоб Він не велів їм іти в безодню. 32. А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. І демони просили Його, щоб Він дозволив їм увійти в них. І Він дозволив їм. 33. Вийшли ті демони з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро та й потонуло. 34. Побачивши, що сталося, пастухи кинулись урозтіч і розповіли про це в місті та по селах. 35. І вийшли люди подивитися, що сталось. Вони прибули до Ісуса й знайшли, що чоловік, з якого вийшли біси, сидів при ногах Ісуса, зодягнений та при умі – і злякались. 36. Наочні свідки їм розповіли, як вилікувався біснуватий. 37. Тоді все населення Геразинської округи почало Його просити, щоб відійшов від них, бо великий страх огорнув їх. І Він увійшов до човна й повернувся. 38. А чоловік, з якого вийшли біси, просив Ісуса, щоб бути з Ним, але Він відпустив його, кажучи: 39. “Вернися додому й розкажи все те, що Бог зробив тобі.” Пішов той, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому.

        Коментарі Отців Церкви

        Цей біснуватий є нагий і живе у гробницях (Лк 8:26-27)

        Біснуватість показує жорстокість демонів. Кирило Александрійський: У великому стражданні та наготі він блукав серед могил померлих. Він був абсолютно жалюгідним, ведучи ганебне життя. Він був доказом жорстокості демонів та простою демонстрацією їх нечистоти. … Усякого, кого вони опановують і підкоряють своїй силі, вони відразу ставлять за приклад великого страждання, позбавленого будь-якого благословення і розсудливості, цілком позбавленого навіть розуму. Дехто запитає: “Чому вони опановують людей?”. Я відповім тим, хто бажає це вияснити, що причини цих речей дуже глибокі. Колись до Бога звернувся один з Його святих, кажучи: “Суди Твої, немов глибока безодня” (Пс 36:6 (35:7 LXX)). Поки ми це пам’ятаємо, ми, можливо, не пропустимо цієї ознаки. Бог, Господь усього, навмисне дозволяє декому впасти під їхню владу. Він не робить цього, щоб вони могли страждати, але щоб ми могли навчатися на цьому прикладі, як демони ставляться до нас, і могли уникати бажання мати з ними справу. Це страждання одного навчає багатьох (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 44).

        Ці демони бояться Ісуса як Сина Всевишнього (Лк 8:28-31)

        Слова цих демонів повні страху та гордині. Кирило Александрійський: Цей геразинець, а точніше – стадо демонів, що перебувало у ньому, впали перед ногами Христа, кажучи: “Що мені й Тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!”. Я прошу вас помітити тут поєднання страху з великою зухвалістю та зарозумілою гординею. Слова, які він змушений кричати, пов’язані з надутою гордістю! Те є доказом гордині цього ворога, що він намагається сказати: “Що мені й Тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього?” Ви, безумовно, знаєте, що Він – Син Бога Всевишнього. … Я благаю вас знову відмітити незрівнянну велич Христа, яка виходить за межі всього. З нездоланною могутністю і незрівнянним авторитетом Він трощить сатану вже самим тільки бажанням цього (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 44).

        Демони краще знають, хто такий Ісус. Іларій Піктавійський: Чи не знали демони справжньої природи цього Імені? Підхоже, що єретиків слід визнати винними, не вченням Апостолів, але устами демонів. Останні часто вигукують: “Що мені й тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього?”. Істина, виражена цією незграбною сповіддю, і примусом до покори, їхня скорбота – все свідчить про силу цієї природи. Ця сила долає їх, оскільки вони залишають тіла, якими вони володіли протягом тривалого часу. Вони сплачують свою данину честі, коли визнають природу Христа. Тим часом Христос своїми чудесами, а також своїм Ім’ям свідчить, що Він є цим Сином. О єретики, де ви знайдете ім’я створіння або підтримку всиновлення серед тих слів, якими демони визнають, хто Він такий? (Іларій Піктавійський, Щодо Трійці 6.49)

        Ісус запитує у цих демонів імена задля задуму спасіння. Кирило Александрійський: Христос запитав його і наказав йому відкрити своє ім’я. Той відповів: “Легіон”, тому що багато демонів у нього ввійшли. Хіба Христос запитував це, бо не знав, і, наче один з нас, хотів дізнатись те, що від Нього приховане? Чи не є абсолютно абсурдним для нас, сказати або уявити собі таку річ? Будучи Богом, Він знає все і досліджує серця та нутрощі (Пс 7:8 (7:9 LXX)). Він запитує задля задуму спасіння, щоб ми могли дізнатись, що великий натовп демонів розділяє одну душу цього чоловіка, народжуючи в ньому жалюгідне і нечисте божевілля. Він був їх роботою. Вони, безумовно, мудрі до вчинення зла, як каже Писання, але вони не мають знання, щоб чинити добро (Єр 4:22) (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 44).

        Цей нагий біснуватий представляє поган. Амвросій Медіоланський: Ми знаємо, що у Євангеліє від Матея, двоє біснуватих зустріли Христа в краю Геразинському (Мт 8:28). Тут св. Лука описує одну таку людину, як голу. Той, хто втратив покриття своєї природи та чесноти, є голим. Я думаю, що ми не повинні ігнорувати, але шукати причини, чому євангелісти, здається, не згідні щодо кількості біснуватих. Хоча кількість не тотожна, тотожною є таємниця. Людина, яка має злого духа, – це образ поган, покритих пороками, голих на помилки, вразливих до гріха (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 6.44).

        Звільнений зі своєї могильної в’язниці. Пруденцій:
        У своїй гробовій в’язниці розбив був демон цей дикий,
        Залізні свої кайдани. Він перед Ісусом паде на коліна.
        Господь же звільняє цього чоловіка, наказує дияволу швидко вступити
        У стадо свиней і кинутись з прірви в великого моря глибини із ними.
        (Пруденцій, Сцени зі Священної Історії 36).

        Вигнання демонів (Лк 8:32-33)

        Демони входять у свиней. Єфрем Сирин: Гадаринці встановили собі за правило, що вони не вийдуть і не побачать ознак нашого Господа. Отже, Він потопив їхніх свиней, щоб вони мусили вийти супроти власної волі. “Легіон”, який був покараний, є символом світу. Ісус наказав демонам входити у свиней, а не в людей. Він, про якого вони говорили: “Велзевулом, князем бісівським, виганяє бісів” (Лк 11:15), брав участь у битві проти сатани на горі та проти Легіону, начальника бісівських сил (Мр 5:13). Коли вони ввійшли у свиней, Він одразу їх потопив. Сила Милосердного, що стежив за цією людиною, таким чином проявилася. Вони благали Його не висилати їх із цього краю, і не відправляти їх до Геєнни (Єфрем Сирин, Коментарі до Діатессарона Татіана 6.26).

        Біснуватий жив як свиня, тому свині отримали його бісів. Амвросій Медіоланський: Люди є авторами власних скорбот. Якби людина не жила, як свиня, диявол ніколи не отримав би влади над нею. Якщо диявол отримав владу, він мав силу не знищити, але випробувати людину. Після приходу Господа диявол вже не може псувати добро, тому, мабуть, тепер він не прагне до знищення всіх людей, але тільки тих, що непостійні. Грабіжник не чатує на озброєних людей, але на беззахисних. Той, хто розуміє, що сильний буде зневажати його або що потужний знищить його, буде шукати можливості завдати шкоди лише слабким. Хтось запитає: “Чому Бог дозволив це дияволу?” Я відповім: “Для того, щоб випробувати добрих люди, і покарати несправедливих, бо це покарання за гріх”. Це також узгоджується із законом, бо Господь посилає лихоманку, тремтіння, злих духів, сліпоти і всі побиття на покарання грішників (див. Втор 28:59). (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 6.48-49).

        Реакція пастухів і городян (Лк 8:34-37)

        Демони не мають влади ні над свинями ні над нами. Кирило Александрійський: Ми також можемо навчитися цього з того що спіткало стадо свиней. Злісні демони – жорстокі, шкідливі, згубні та зрадливі для тих, хто знаходиться в їхній силі. Фактично про це і йдеться, адже вони кинули свиней з прірви і потопили їх у воді. Христос виконав їхнє прохання для того, щоб ми могли навчитися з того, що сталося, що їхнє розпорядження є безжалісним, звірячим, нездатним на пом’якшення і спрямованим лише на те, щоб робити зло тим, кого вони можуть вхопити у свою владу. Якщо хтось серед нас є безглуздим, нерозумним, брудним, похітливим, нечистим і охоче забрудненим гидотами гріха, Бог дозволяє такому потрапити у їхню владу і зануритися у прірву прокляття. Ніколи не станеться так, щоб ті, хто любить Христа, були віддані демонам. Це ніколи не станеться з нами, поки ми будемо ходити по Його слідах, уникати недбалості у виконанні того, що є правильним, прагнути речей чеснотливих, і належати до того доброчесного та похвального способу життя, що його Христос назначив для нас заповідями Євангелія (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 44).

        Цей біснуватий іде з синагоги у церкву. Амвросій Медіоланський: Він каже: “Пастухи побачили це і втекли” (Мт 8:33). Ні професори філософії, ні керівники синагоги не можуть запропонувати жодних ліків, коли люди гинуть. Лише Христос забирає гріхи людей, за умови, що вони не відмовляються піддатися зціленню. Він не хоче лікувати несхильних і скоро покидає тих легкодухих, для яких, здається, Його присутність є тягарем, подібно до населення Геразини. Вони вийшли з того міста, яке, мабуть, є образом синагоги, і просили Його йти від них, бо вони дуже боялися. … Чому Христос не прийняв зціленого, але порадив йому повернутися додому? Можливо так сталося, щоб уникнути причини для хвастощів та привести приклад невіруючим, хоча цей дім може бути заїздом за своєю природою. Оскільки цей чоловік отримав зцілення розуму, Христос наказав йому відійти від гробів та могил (Мт 8:28) і повернутися до цього духовного дому. Той, що мав у собі могилу розуму, став храмом Божим (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 6.50,53).

        Переклад з англійської – Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament III, Luke 3rd ed. Edition (2003)

        Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!

        Інші дописи автора

          Оціни

          How useful was this post?

          Click on a star to rate it!

          Average rating 0 / 5. Vote count: 0

          No votes so far! Be the first to rate this post.

             

            Про автора

            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.