В рамках плану читання Біблії на Різдвяний піст
Тип: Особа – “Хто такий Ісус Христос?”
Тема: Вічне Слово – Син Божий
Слово Боже (Євангеліє від св. Йоана 1:1-18)
1. Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. 2. З Богом було Воно споконвіку. 3. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без Нього. 4. У Ньому було життя, і життя було – світло людей. 5. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява. 6. Був чоловік, посланий Богом, ім’я йому – Йоан. 7. Прийшов він свідком – свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували. 8. Не був він світло – був лише, щоб свідчити світло. 9. Справжнє то було світло – те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ. 10. Було у світі, і світ Ним виник – і світ не впізнав Його. 11. Прийшло до своїх, – а свої Його не прийняли. 12. Котрі ж прийняли Його – тим дало право дітьми Божими стати, які а ім’я Його вірують; 13. які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише – від Бога народилися. 14. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу Його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого. 15. Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: «Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.» 16. Від Його повноти прийняли всі ми – благодать за благодать. 17. Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа. 18. Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – той об’явив.
Коментарі
Коментар о. Юрія Щурка, одного з найкращих бібліїстів УГКЦ: Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа (Йо 1:1−18)
Коментар Отців Церкви
“Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог” (Йо 1:1)
«Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово». Коли всі інші Євангелисти починали з втілення (Матей каже: «родовід Ісуса Христа, сина Давида», Лука спочатку оповідає нам про Марію, і Марко подібним же чином викладає спочатку розповідь про Хрестителя), для чого ж Йоан тільки коротко торкнувся цього питання, до того ж, вже після тих перших слів, сказавши: «і Слово стало тілом» (Йо 1:14), а все інше, – Його зачаття, народження, виховання, зростання, – минаючи, раптом сповіщає нам про Його предвічне народження? Тепер я скажу вам, якою є причина для цього. Оскільки інші Євангелисти здебільшого оповідали про людську природу Сина Божого, тому слід було побоюватися, щоб через це хтось із людей що припали до землі, не зупинився лише на цих догматах, як сталося з Павлом Самосатським (єретиком). Отже, піднімаючи людей, що від свого припадання до землі схильні до падіння, та залучаючи їх до неба, Йоан справедливо починає свою розповідь згори, від буття предвічного. Тоді як Матей приступив до розповіді, почавши від царя Ірода, Лука – від Кесаря Тиверія, Марко – від Йоанового хрищення, Євангелист Йоан, полишивши все це, сходить вище всякого часу та віку, і там спрямовує розум своїх слухачів до одного: «споконвіку було», і, не дозволяючи розуму ніде зупинитися, не задає йому межі, як ті (Євангелисти) – Ірода, Тиверія та Йоана. Але разом з цим гідне подиву і те, що як Йоан, кинувшись до піднесеного слова, не залишив, однак, без уваги і втілення, так і вони, з особливим старанням оповідаючи про втілення, не промовчали також і про предвічне буття. І так повинно було бути, тому що один Дух рухав їхні душі; а тому вони показали досконалу однодумність у своїй розповіді. Ти ж, улюблений, коли чуєш «про Слово», ніколи не терпи тих, які називають Його творінням, так само як і тих, які шанують Його простим словом. Багато є слів божественних, якими діють і ангели, але жодне з цих слів не є саме Божество, а все це – тільки пророцтва та Божі повеління. Так зазвичай називає Писання закони Божі, повеління та пророцтва. Тому, і кажучи про ангелів, воно додає: «слуги Його, що чините Його волю» (Пс 102:21). Навпаки, це Слово (про яке говорить Євангелист Йоан) є іпостасна Істота, безпристрасно рожденна від самого Отця. Те ж саме, як я і раніше сказав, (Євангелист) зобразив самим найменуванням «Слова». Тому як вислів: «споконвіку було Слово» означає вічність, так і вислів: «і з Богом було Слово» показує Його співвічність (з Отцем). А щоб ти, почувши: «споконвіку було Слово», і, визнавши Його вічним, не подумав, однак, що життя Отця на деяку відстань, тобто на велику кількість століть, передує (життю Сина), і таким чином, щоб ти не поклав початку Єдинородному, (Євангелист) додає: «і з Богом було Слово», тобто, Він так само вічний, як сам Отець. Отець ніколи не був без Слова; але завжди був «Бог» (Слово) «з Богом» (Отцем), у власній, проте ж, іпостасі. Але як же, скажеш ти, Євангелист говорить, що Слово «в світі було», якщо Воно було дійсно з Богом? Справді, воно і з Богом було, і в світі було: ніяким місцем не обмежується як Отець, так і Син. Якщо «велика Його сила, і розумові Його немає міри» (Пс 146:5), тоді зрозуміло, що істота Його не має ніякого часового початку. Ти чув, що «на початку сотворив Бог небо й землю»? Що ти думаєш про цей початок? Без сумніву те, що небо і земля відбулися ще до всіх видимих створінь. Так, коли чуєш про Єдинородного, що Він «споконвіку», розумій буття Його, насамперед мислимого і перед віками.
(Йоан Золотоустий, Тлумачення на Євангеліє від Йоана 1.4.1). Споконвіку було Слово.
Тоді як інші євангелисти докладно розповідають про земне народження Господа, виховання та зростання, Йоан оминає ці події, оскільки про них достатньо сказали співучні його, але говорить про Божество Того, Хто заради нас став людиною. Втім, при ретельному розгляді побачиш, що як ті не промовчали про Божество Єдинородного, але згадали, хоч і коротко, так і Йоан, завернувши свій погляд до Всевишнього Слова, не оминув цілком увагою домобудівництво втілення. Адже один Дух керував душами всіх євангелистів. Йоан говорить нам про Сина, згадує і про Отця. Він вказує на вічність Єдинородного, коли говорить: «споконвіку було Слово», тобто було від початку. Бо що існує від початку, у того, без сумніву, не знайдеться часу, коли б воно не існувало.
Звідки, скаже хтось, видно, що вислів «споконвіку» означає те ж, що і від початку? Звідки? Як із самого загального розуміння, так і особливо з цього євангеліста. Бо в одному зі своїх послань (1Йо 1:1) він говорить: про те, що було від початку, що ми бачили. Чи бачиш, як цей улюблений пояснює сам себе? Так, скаже той хто запитався, але я розумію це “на початку” так само, як і у Мойсея: «на початку сотворив Бог» (Бут 1:1). Як там вираз «на початку» не дає тієї думки, нібито небо вічно, так і тут я не буду розуміти слово «на початку» так, нібито Єдинородний вічний. Так скаже єретик. На цю божевільну наполегливість ми нічого іншого не будемо говорити, крім цього: мудрець злоби! Навіщо ти промовчав про все інше? Але ми і проти твоєї волі скажемо це. Там Мойсей говорить: на початку Бог «створив» небо і землю, а тут сказано: на початку «було» Слово. Що ж спільного між «створив» і «було»? Якби і тут було написано: на початку сотворив Бог Сина, то я промовчав би; але тепер, коли тут сказано: «на початку було», я роблю висновок з цього, що Слово існує споконвіку, а не згодом отримало буття, як ти пустословиш.
Чому Йоан не сказав: на початку був Син, але: «Слово»? Слухай. Це заради немочі слухачів, щоб ми, із самого початку почувши про Сина, не подумали про пристрасне та тілесне народження. Для того назвав Його «Словом», щоб ти знав, що як слово народжується від розуму безпристрасно, так і Він народжується від Отця безпристрасно. Ще: назвав Його «Словом» тому, що Він сповістив нам про властивості Отця, подібно як і будь-яке слово проголошує настрій розуму; а також і для того, щоб показати, що Він є співвічний із Отцем. Бо як не можна сказати, що розум буває іноді без слова, так і Отець і Бог не був без Сина. Йоан вжив це словосполучення тому, що багато є і інших слів Божих, наприклад, пророцтва, заповіді, як і сказано про ангелів: «всі ангели Його, могутні силою, ви, що виконуєте Його слово» (Пс 102:20), тобто веління Його. Але власне Слово є індивідуальна Істота.
І з Богом було Слово. Тут євангелист ще ясніше показує, що Син співвічний із Отцем. Щоб ти не подумав, що Отець був колись без Сина, він говорить, що Слово було з Богом, тобто у Бога в надрах батьківських. Бо прийменник «з» слід розуміти, як він вживається і будь-якому іншому місці: чи брати і сестри Його – хіба не тут між нами, тобто з нами живуть? (Мр 6:3). Так і тут «з Богом» розумій: був з Богом, разом з Богом, в Його надрах. Бо неможливо, щоб Бог коли-небудь був без Слова або премудрості, або сили. Тому ми віруємо, що Син, так як Він є Слово, премудрість і сила Отця (1Кор 1:24), завжди був з Богом, тобто був сучасно та спільно з Отцем. І як же, скажеш, Син не є після Отця? Як? Навчися від предметного прикладу. Сяйво сонячне чи не від самого сонця? Так є. Невже воно є пізніше сонця, так що нібито можна уявити собі час, коли сонце було без сяйва? Не можна. Бо як же воно було б сонцем, якби не мало сяйва? Якщо ж так мислимо про сонце, то тим більше повинні так думати про Отця і Сина. Потрібно вірити, що Син, це сяйво Отця, як каже Павло (Євр 1:3), завжди блистить разом з Отцем, а не пізніше Нього. Зауваж також, що цим висловом спростовується і (єретик) Савелій лівіянін. Він вчив, що Отець, Син і Дух суть одна особа і що це єдине обличчя в один час було як Отець, а в інше як Син, а в інше як Дух. Так пустословив син батька брехні, сповнений духу лукавого. Але цими словами: «і Слово було з Богом» він явно викривається. Євангелист тут самим ясним чином говорить, що інший є Слово і інший є Бог, тобто Отець. Бо якщо Слово було разом з Богом, то, очевидно, вводяться дві особи, хоча у них обох і одне єство. А щодо одного єства, слухай.
І Слово було – Бог. Чи бачиш, що і Слово є Бог! Значить, у Отця і Сина єдине єство, як і єдине Божество. Отже, так посоромляться (єретики) Арій, і Савелій. Арій, який називає Сина Божого створінням і твариною, так осоромиться тим, що Слово на початку було і було Богом. А Савелій, що не приймає троїчності Осіб, але одиничність, так осоромиться тим, що Слово було з Богом. Бо тут великий Йоан ясно сповіщає, що інший є Слово, а інший є Отець, хоча не інше та інше. Адже “інший” говориться про осіб, а “інше” – про єство. Наприклад, щоб ясніше викласти цю думку, Петро та Павло суть інший та інший, бо дві особи; але не інше nf інше, бо у них одне єство – людське. Так само слід вчити і про Отця та Сина: Вони, з одного боку, інший та інший, бо дві Особи, а з іншого боку, не інше та інше, бо одне єство – Божество.
(Феофілакт Болгарський, Тлумачення на Євангеліє від Йоана 1)
Переклад з англійської Максима Гонтара за виданням ACCS: NT IVa, John 1–10 (2007)
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
