В рамках плану читання Біблії на Різдвяний піст
Тип: Особа – “Хто такий Ісус Христос?”
Тема: Свідчення Йоана Христителя про Ісуса
Слово Боже (Євангеліє від св. Йоана 1:19-34)
19. Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму єреїв та левітів, спитати його: «Хто ти?» 20. А він зізнався, не заперечив; зізнався: «Я – не Христос.» 21. То вони спитали його: «Що ж – Ілля ти?» – «Ні», мовив він. «Пророк ти?» – «Ні», відказав він. 22. Тоді вони йому: «То хто ж ти такий – щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?» 23. Промовив: «Я – голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, – як ото пророк Ісая сказав.» 24. Були ж посланці з фарисеїв. 25. Отож спитали його, мовивши до нього: «Чого ж бо христиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?» 26. Йоан же їм у відповідь: «Водою я хрищу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте; 27. Він наступить після мене, а я Йому не гідний розв’язати й ремінця сандалі.» 28. Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан христив. 29. Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає. 30. Це Той, що про Нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене. 31. І не знав я Його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об’явлений був Він.» 32. Тож Йоан свідчив, промовляючи: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над Ним. 33. І не знав я Його, але Той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над Ним перебуває, – Той і христить Святим Духом. 34. І я бачив і засвідчив: Він – Син Божий.»
Коментарі
Коментар о. Юрія Щурка, одного з найкращих бібліїстів УГКЦ: Йо 1:18−28 / Йо 1:29-34
Коментар владики Венедикта Алексійчука
«Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – Той об’явив»
Напевно, нам, християнам, до кінця годі усвідомити цю подію, яка сталася через народження Ісуса Христа. Бог являє себе людям. І те прагнення Бога, пошук Бога, який завжди був і є в кожній людині, може втамувати лише особиста зустріч з особою Христа.
В особі Христа Бог показує себе, являє себе. Показує, яким Він був відвічно і який Він тепер. Тому особа Христа – єдина, яка нас провадить до Бога, показує Його нам. Якщо зустрічаємося з Христом – зустрічаємося з нашим Господом. І ми, як християни, мусимо усвідомлювати, що Бог нам подарував, що ми вже маємо, що ми отримали. Ми отримали самого Господа в людському тілі!
Коментар Отців Церкви
Йо 1:27 Йоан недостойний розв’язати сандалі Христу
Сандалі нареченого та втілення плоті. Григорій Великий: У древніх було звичаєм, що якщо хтось не бажає взяти дружину, яку він повинен взяти, той, хто повинен був прийти до неї як наречений за правом стосунків, розв’яже свою сандалію (Рут 4:7). Як Христос постав серед чоловіків і жінок, якщо не як наречений Його святої Церкви? Йоан сказав про Нього, що “у кого молода, той і молодий” (Йо 3:29). Оскільки люди приймали Йоана за Христа, що він заперечував, він був правий, заявивши про свою негідність розв’язати ремінь сандалії Христа. Це так, ніби він говорив: “Я не можу оголити сліди Відкупителя, бо не привласнюю безбожно собі титул нареченого”. Ми також можемо інтерпретувати цей вірш по-іншому. Всі ми знаємо, що сандалії виготовляються з мертвих тварин. Наш Господь прийшов у плоті; Він виглядав так, ніби взутий у сандалії, бо припускав у своєму божестві мертву плоть нашого зіпсованого стану. … Людське око не здатне осягнути таємниці втілення Христа. Жодним чином ми не можемо виявити, як Слово прийняло тіло, як верховний животворний Дух ожив у лоні Його матері, як Той, Хто не має початку водночас був і є зачатий. Ремінець сандалій – це таємниця. Йоан не в змозі розв’язати ремінець Його сандалі, бо навіть той, хто розпізнав таємницю Господнього втілення через дух пророцтва, не може піддавати її дослідженню (Григорій Великий, Сорок проповідей на Євангеліє 4).
Христос залишив відбиток своєї стопи на наших душах. Амвросій Медіоланський: Мойсей не був нареченим, бо до нього приходить слово: “скинь взуття з твоїх ніг” (Вих 3:5), щоб він міг дати місце своєму Господу. Також не був нареченим Ісус Навин, бо йому також було сказано: “скинь з ніг твоє взуття” (І.Н. 5:15), щоб, через подобу імені, його не вважали подругом Церкви. Ніхто інший не є нареченим, крім одного Христа, про якого Йоан сказав: “у кого молода, той і молодий” (Йо 3:29). Тому вони розв’язують взуття, але Його взуття не можна розв’язати, навіть як Йоан сказав: “я Йому не гідний розв’язати й ремінця сандалі”. … До кого ще можуть стосуватися ці слова, крім як до втіленого Слова Божого? “Ноги його – стовпи алябастрові, поставлені на щирозлотних основах” (Пісня 5:15). Бо лише Христос ходить по душах та прокладає свій шлях у свідомості своїх святих, в яких, як на підставах із золота та фундаменті з дорогоцінного каменю, небесне Слово залишило відбитими свої сліди (Амвросій Медіоланський, Про віру християнську 3.10.71-74).
Йо 1:29 Ось Агнець Божий
Чому ягня? Ориген: Було п’ять тварин, які приносилися в жертву на вівтарі, троє – наземні, а двоє – крилаті (Лев 5:6-7,18). Мені здається вартим запитання, чому Спаситель, як каже Йоан, є “ягням”, а не чимось іншим. Але також, якщо мова йде про наземних тварин, оскільки для кожного виду пропонується три типи тварин, чому він назвав ягня з виду овець? Зараз це п’ять тварин: молодий бик, вівця, козел, горлиця, голуб. А три типи овець – це баран, вівця та ягня. … Однак саме ягня ми знаходимо принесене у вічних жертвах (див. Вих 29:38-44). … Яка інша вічна жертва може бути духовною для духовної Істоти, аніж Слово у Його розквіті, Слово символічно назване Агнцем? … Але якщо ми розглянемо це об’явлення про Ісуса, на якого вказує Йоан у словах “Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає”, з позиції плану спасіння, коли Син Божий тілесно жив серед людського роду, ми будемо вважати, що ягня є не що інше, як Його людськість. Бо Він “немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами” (Іс 53:7), кажучи: “я, немов плохе ягнятко, що на заріз ведуть його” (Єр 11:19). Ось чому в Апокаліпсисі теж є видіння малого ягняти, яке “стоїть, ніби вбите” (Од 5:6). Справді, це ягня, яке було вбите з певних таємних причин, стало спокутуванням цілого світу (див. Од 5:9). Відповідно до любові Отця щодо людства, Він також скорився жертві від імені світу, придбавши нас власною кров’ю у того, хто купив нас, коли ми продали себе у гріх. Однак тим, хто привів це ягня до жертви, був Бог у людині, великий первосвященик (див. Євр 8:1) *, який виявляє це через приказку: “Ніхто Мого життя в Мене не забирає, бо Я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати” (див. Йо 10:18) (Ориген, Коментарі на Євангеліє від Йоана 6.264-65,268,270,273-75).
* Ориген показує тут контраст між Христовою божественною природою, в якій Він діє як первосвященик, що приносить жертву, та Його людською природою, яка була жертовним ягням. Дивіться Оригена, Проповіді на Книгу Буття 8.9. Євсевій описує схожу думку у своєму Доказі Євангеліє 10, вступ.
Жертва Авеля є прообразом Христової жертви. Амвросій Медіоланський: Авель знав, як розподілити, коли він приніс жертву від “з первістків свого дрібного скоту” (Бут 4:4), навчаючи, що дари землі, що згіршилася в грішнику, не сподобаються Богові. Але ті, в яких засяяла благодать божественного таїнства, сподобаються Йому. І тому він пророкував, що ми повинні бути викуплені з провини через страсті Господні, про які написано: “Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає”. Таким чином, він також приніс жертву із первістків, щоб він міг означати первістка. Тому він показує, що справжньою жертвою Божою будемо ми, про яких пророк каже: “Принесіть Господу молодих баранів” (Пс 28:1 LXX). І Він є підтверджений гідним через Боже судження (Амвросій Медіоланський, Про таїнство втілення нашого Господа 1.4).
Йо 1:30-31 Йоанове хрещення відкриває Христа Ізраїлеві
Заручини через хрещення. Єфрем Сирин: Елеазар шукав Ревеку як наречену біля криниці (див. Бут 24:1-67). Яків шукав Рахиль біля криниці (див. Бут 29:1-20), як це робив і Мойсей із Ціпорою (див. Вих 2:16-21). Отже, все це були прообрази Господа, який шукав свою Наречену – Церкву – у хрещенні на річці Йордан (див. Еф 5:22-23). І як Елеазар дав знати Ревеці про свого пана, коли той вийшов їй назустріч у полі, так і Йоан дав знати про нашого Спасителя на Йордані: “Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає” (Єфрем Сирин, Коментарі до Діатессарона Татіана 3.17).
Для чого Христос охрестився. Іван Золотоустий: Ісус не потребував хрещення, і це купіль не мало іншого завдання, окрім як підготувати для всіх інших шлях до віри в Христа. Бо [Хреститель] не говорив, “щоб я очистив тих, хто охрестився”, або “щоб я врятував їх від їхніх гріхів”, але “щоб Він був об’явленим Ізраїлю”. І чому, скажіть мені, він [Хреститель] не міг проповідувати без хрещення і все-таки привів до Нього народ? Але це не полегшило б завдання. Бо вони б не приходили всі разом, так як вони це робили, якби проповідь була без хрещення. Вони б за порівнянням не дізналися б про Його [Христа] вищість. Народ зібрався не для того, щоб почути його слова, але заради чого? Вони прийшли, щоб “прийняти хрищення, сповідаючись у своїх гріхах” (Мт 3:6). Але коли вони прийшли, їх навчали про те, що стосується Христа, та різниці в Його хрещенні. Проте навіть це хрещення Йоана мало вищу гідність, ніж юдейське, і тому всі бігли до нього; проте навіть так воно було недосконалим (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 17.2).
Йо 1:32 Дух зійшов з Неба у вигляді голуба
Не вперше Христос приймає Духа. Аврелій Августин: Звичайно, Христос не був помазаний Святим Духом тоді, коли Дух як голуб зійшов на Нього під час хрещення. Адже тут Він зволив прообразити своє тіло, тобто свою Церкву, в якій переважно хрещені приймають Святого Духа. … Бо було б найбезглуздішим вважати, що Він прийняв Святого Духа, коли Йому було близько тридцяти років. Бо таким був вік, в якому Його охрестив Йоан (Лк 3:21-23). Але хоча Він прийшов до хрещення без жодного гріха, Він не прийшов без Святого Духа. Бо було написано про самого Його слугу та Предтечу Йоана: “Він сповниться Духом святим вже з лона матері своєї” (Лк 1:15). Якщо [Йоан], хоч і породжений своїм батьком, все-таки отримав Святого Духа, коли формувався в утробі матері, що слід розуміти та вірити про Христа, чия плоть мала не тілесне, а духовне зачаття? (Аврелій Августин, Про Трійцю 15.26.46).
Дух миру у Церкві. Аврелій Августин: Святий Дух видимо з’явився двома способами: як голуб, на нашому Господі під час хрещення, і як полум’я на Його учнях, коли вони були зібрані разом. … Перша форма позначала простоту, друга завзяття. … Голуб символізує, що ті, хто освячений Духом, не повинні мати підступності; вогонь вказує на те, що в цій простоті не повинно бути холоду. І нехай вас не турбує те, що язики були розділені, бо мови є різноманітні; отже, вигляд був у роздвоєних язиках. … Не бійтеся поділу; розпізнайте єдність в голубі. … Тоді було доречно, щоб Святий Дух мав проявитись таким чином, що зійшов на нашого Господа, щоб кожен, хто мав Духа, знав, що він повинен бути простим, як голуб, і бути в щирому мирі зі своїми братами та сестрами. Цілунки голубів представляють цей мир. … Ворони цілуються, але вони також роздирають; але природа голубів невинна щодо рвання. … Ворони харчуються мертвими, але голуб не їсть нічого, крім плодів землі. Його пожива невинна. … Ось чому з цієї нагоди з’явилася Пресвята Трійця, голос Отця, що сказав: “Ти Син мій улюблений”, і Святий Дух у подобі голуба. У цій Трійці … апостоли були послані [хрестити], тобто в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. … Що тоді може більш доречно представляти Святого Духа, Духа єдності, ніж голуб? Коли Він сказав сам своїй примиреній Церкві: “Одна ж єдина моя голубка” (Пп 6:9 LXX). Що може краще виразити смирення, ніж простота і стогін голуба? (Аврелій Августин, Трактат на Євангеліє від Йоана 6.3-5,10*).
* Дивіться також Амвросія Медіоланського, Про Святого Духа 1.8.93 щодо єднаючого Духа.
Йо 1:33 Я сам не знав Його
Чому Йоан жив у пустелі. Феодор Мопсуестійський: Він [Хреститель] розкрив, чому він жив у пустелі. Це, безумовно, сталося за допомогою особливого Божого провидіння, щоб він не міг мати ніяких стосунків з Месією. І Йоан, безумовно, мав би такі стосунки, якби він жив у місті, оскільки вони були одного віку і були родичами. Легко могла б виникнути підозра, що він засвідчив ці слова через попередні стосунки, їхню дружбу та той факт, що вони були споріднені. Щоб зняти цю підозру, Йоан був відокремлений у підлітковому віці та виріс у пустелі. Тому з поважної причини він сказав: “Я сам Його не знав”. Я не мав з Ним ні знайомства, ні дружби, але мене послали хрестити водою для Нього, щоб я міг розкрити Того, Кого не знав. Він чітко показав, що хрестив, щоб усі юдеї, які прийшли через хрещення, мали нагоду почути його вчення і побачити Того, про Кого він свідчив (Феодор Мопсуестійський, Коментарі на Євангеліє Йоана, 1.1.33).
Ісус притримує силу хрещення для самого себе. Аврелій Августин: Справа не в тому, що він [Хреститель] не знав, що Він – Син Божий, або не знав, що Він – Господь, або не знав, що Він – Христос, або, власне, також не знав, що Він сам хреститиме водою та Святим Духом; бо він знав також і це. Але те, що Він хреститиме таким чином, а саме, що Він [Христос] збереже для себе владу і не передасть її нікому зі своїх служителів – це те, про що він [Хреститель] дізнався через цього голуба. Бо завдяки цій силі, яку Христос притримав лише для себе і не передав жодному зі своїх служителів, хоча Він і погоджувався хрестити через своїх служителів – через це триває єдність Церкви, яка позначена в голубі, про якого сказано: “Одна ж єдина моя голубка, моя досконала, єдина у матері своєї”(Пп 6:9 (6:8 Vg))* (Аврелій Августин, Трактат на Євангеліє від Йоана 6.6).
* Дивіться J. Robert Wright, Proverbs, Ecclesiastes, Song of Solomon, ACCS OT 9, 354-55 щодо цього. Єдність Церкви принесена Святим Духом, була часто зображена у вигляді голуба, таким отже є зв’язок, який Августин тут зображає між голубом, Духом та Церквою.
Йо 1:34 Йоан побачив і засвідчив Сина Божого
Йоан зрозумів та засвідчив божественність Христа. Кирило Александрійський: Впевнений свідок – це той, хто не тільки бачить, а й насправді говорить про побачене. [Йоан], безсумнівно, знав про те, що було написано: “Говори про те, що бачили твої очі” (Пр 25:7 LXX). “Я бачив”, тоді каже він, знак, і я зрозумів, що цим позначається. Я свідчу, “Він – Син Божий”, котрий був проголошений законом через Мойсея і проголошений голосом святих пророків. Мені знову здається, що благословенний Євангеліст із вищою впевненістю говорить: “Він – Син Божий”, тобто Той єдиний, хто за своєю природою є унікальним спадкоємцем Отця, якому ми, сини за усиновленням, підкоряємось, і через кого ми благодатно покликані до гідності синівства (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 2.1).
Переклад з англійської – Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament IVa, John 1-10 (2007)
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
