Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє
Євангеліє від св. Марка 9:17-31
17. І відказав Йому один з народу: “Учителю, привів я до Тебе сина мого, що має німого духа, 18. і де тільки його вхопить, кидає його об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев’яніє. Просив я учнів Твоїх, щоб його вигнали, та не змогли.” 19. Він же у відповідь каже їм: “О роде невірний! Доки Я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть но його до Мене.” 20. І привели його до Нього. Скоро дух угледів Його, притьмом того затряс, і повалившись той на землю, запінившися, почав качатися. 21. Спитав же його батька: “Скільки часу, як це йому сталося?” – “З дитинства”, – відповів той. 22. “І часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Та якщо можеш, поможи нам, змилосердившись над ним.” 23. Ісус же каже йому: “Щодо того – якщо можеш – то все можливо тому, хто вірує.” 24. І вмить батько хлопчини викрикнув крізь сльози: “Вірю, поможи моєму невірству!” 25. Ісус же, бачивши, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи: “Німий та глухий душе! Наказую тобі: Вийди з нього й не входь більше в нього.” 26. І, закричавши та сильно його стрясши, вийшов з нього. І наче змертвів той, тож многі казали: “Вмер він.” 27. Але Ісус, узявши його за руку, підвів його, і той устав. 28. Коли ж увійшов у дім, то учні Його питали його насамоті: “Чому ми не могли його вигнати?” 29. Він відповів їм: “Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом.” 30. Вийшовши звідти, проходили крізь Галилею, і Він не хотів, щоб будь-хто знав. 31. Навчав бо своїх учнів і казав їм: “Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб’ють Його, і, вбитий, по трьох днях, воскресне.”
Коментарі Отців Церкви
«Привів я до Тебе сина мого, що має німого духа» (Мр 9:17)
Природа упалих духів. Мінуцій Фелікс: Духи ці нечисті і хиткі, з небесної висоти вони скинуті на погибель земним пристрастям. Ось ці духи, втративши простоту своєї природи, впали в тяжкі гріхи; на втіху своїй неповноцінності вони не припиняють, хоча вже й самі пропащі, губити інших; збочені – вливати в інших збоченість; ставши ворогами Бога – відривати інших від Нього хибною релігією … Визнаючи істину, ви і самі знаєте, що вони демони. Але за велінням Бога єдиного і справжнього, духи проти волі здригаються в нещасних тілах і або відразу ж зникають, або виходять поступово, залежно від того, чи допомагає віра страждаючого, чи є ласкавою милість Того, Хто зціляє (Мінуцій Фелікс «Октавій»).
«Спитав же його батька: скільки часу, як це йому сталося? З дитинства – відповів той» (Мр 9:21)
Дія гріха. Беда Високоповажний: З самого дитинства цього юнака терзав дуже жорстокий демон. Не що інше, як кайдани первородного гріха утримували його, адже зрозуміло, що ніякого власного гріха він не міг вчинити. Нехай визнає член кафолічної Церкви, що ніхто не народжується вільним від провини першого віроломства (пор. Рим 5:12-14. Беда дотримується розуміння гріхопадіння в тому вигляді, як воно склалося в західній християнській традиції під впливом Августина (див. особливо його De peccato originali – Про первородний гріх). Про розуміння гріхопадіння богословами Східної Церкви див., наприклад, «Догматичне богослів’я» Володимира Лоського ). Нехай закличе милість Божу, з допомогою якої через Господа нашого Ісуса Христа він позбудеться тіла смерті (пор. Рим 7:24) (Беда Високоповажний «Виклад Євангелія від Марка»).
«Якщо можеш хоч трохи вірити, то все можливо тому, хто вірує» (Мр 9:22)
Духовна хвороба. Іван Золотоустий: Писання показує цього чоловіка важко хворим в тому, що стосується його віри. І це випливає з кількох речей: з того, що Христос сказав: Все можливо тому, хто вірує; зі слів того, хто прийшов: Поможи моєму невірству; з того, що Христос наказав демонові більше не входити в нього, і з того, що ця людина знову сказала Христові: Якщо можеш (Mp 9:22-25) (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея»).
«Вірую, Господи! поможи моєму невірству» (Мр 9:24)
Переплетення віри і невіри. Августин Гіппонський: У чому значення слів Господа: Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру? (Лк 18:8) Він сказав це про віру досконалу – таку віру рідко зустрінеш на землі. Проте Церква Господня сповнена нею: хто б пішов до неї, якби в ній не було віри? Хто не зрушить гори, якщо віра повна? (пор. Мт 17:20, 21:21). Погляньте на самих апостолів: не залишили б вони все, що у них було, не знехтували би надіями віку, не пішли б за Господом, якби їх віра не була великою. І все ж, якби повною була у них віра, не сказали б Господеві: Додай нам віри (Лк 17:5). Зверни увагу і на те й на інше: на віру і на її недосконалість. Коли батько приводить для зцілення сина, одержимого злим демоном, Господь запитує його, чи вірить він, на що батько відповідає: Вірую, Господи! поможи моєму невірству. Віра проявляється, коли він каже: Вірую, Господи; недосконала віра – коли говорить: … поможи моєму невірству (пор. Євр 10:22) (Августин Гіппонський «Проповіді»).
Віра і молитва. Августин Гіппонський: Коли бракує віри, молитва гине. Хто ж молиться за те, у що він не вірить? Так і блаженний апостол, заохочуючи до молитви, говорить: Кожен, хто призве ім’я Господнє, той спасеться (Дії 2:21; пор. Рим 10:13). Показуючи, що віра є джерелом молитви (ось і струмок не тектиме, якщо витік його висохне), він говорить: Як же призиватимуть Того, в Кого не увірували? (Рим. 10:14) Тому будемо вірити, щоб молитися (пор. Mp 11:24; Мт 21:22), і будемо молитися, щоб не вичерпалася та віра, якою молимося! (Августин Гіппонський «Проповіді»).
Приклад апостолів. Іван Касіян: Відчуваючи сам у собі, що віра його розмивається хвилями зневіри, що загрожують розбити його корабель об скелі (пор. 1Тим 1:19), він з благанням просить Господа допомогти його вірі: Вірую, Господи! поможи моєму невірству! Так само мужі євангельські і апостольські розуміли, що всі блага стають досконалішими лише з допомогою Божою, і, не покладаючись на те, що свою віру могли зберегти неушкодженою своїми власними силами або своєю власною вільною волею, молили Господа або про допомогу у вірі, або про її дарування (пор. Лк 17:5) (Іван Касіян «Співбесіди»).
Сила віри. Цезарій Арльський: Така сила віри, що прославляють її навіть ті, хто відмовляється їй служити. Справді заслужено возвеличується віра, без якої жодна добра справа не починається і не відбувається. Як написано: Без віри не можливо подобатися Богу (Євр 11:6) (Цезарій Арльський «Проповіді»).
«Ісус, взявши його за руку, підвів його» (Мр 9:27)
Рука Боголюдини. Беда Високоповажний: Людину, яку вже вигнаний згубний ворог кинув додолу як мертву, милостивий Спаситель звільнив дотиком Своєї ніжної руки. Як справжній Бог Він об’явив Свою силу порятунку в той час, як дотиком руки людини Він показав Свою справжню плоть (Беда Високоповажний «Виклад Євангелія від Марка»).
«Чому ми не могли його вигнати?» (Мр 9:28)
Духовна сила посту. Тертуліан: Навіщо журитися? Адже Він вчив, що навіть найлютіші демони виганяються постом. Що дивного, якщо за допомогою цього виводиться дух нечистий, а входить Дух Святий?! (Тертуліан «Про піст»).
«Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом» (Мр 9:29)
Приклад Господа. Ієронім Стридонський: Сам Господь після хрещення постив сорок днів, тим самим навчаючи нас, що рід найлютіших демонів не виходить інакше, як від молитви і посту (Ієронім Стридонський «Проти Іовіана»).
Переклад – Ольга Цицик, за виданням ACCS: NT II, Mark (2005)
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
