Вознесіння Господнє (Лк 24:36-53)

Інші дописи автора

        Вознесіння Господнє (Лк 24:36-53)

        Коментарі Отців Церкви на святкове Євангеліє

        Євангеліє від св. Луки 24:36-53

        36. Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!” 37. Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать. 38. Та Він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших? 39. Гляньте на Мої руки та на Мої ноги: це ж Я сам. Доторкніться до Мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що Я їх маю.” 40. Сказавши це, Він показав їм руки й ноги. 41. А як вони з радощів не йняли Йому ще віри й чудувались, Він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?” 42. Вони подали Йому кусень печеної риби. 43. Він узяв його й спожив перед ними. 44. Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що Я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про Мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.” 45. Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання, 46. і до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, 47. і щоб у Його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. 48. Ви – свідки того (всього). 49. Я вам пошлю те, що Мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.” 50. І Він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх. 51. А як Він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо. 52. Вони ж, поклонившися Йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим, 53. і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога.

        Коментарі Отців Церкви

        Лк 24:36-43 Товариство за одним столом

        Христос присутній щоб укріпити віру. Беда Преподобний: Перш за все, ми повинні відзначити та старанно запам’ятати, що Господь поблажливо став посеред своїх учнів, які говорили про Нього, і виявив свою присутність у баченні себе. Ось що Він пообіцяв деінде всім вірним, кажучи: “Де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них” (Мт 18:20). Щоб укріпити непохитність нашої віри, яку завжди приносить присутність Його божественної доброзичливості, Він хотів іноді показати це наявністю фізичного бачення самого себе. Хоча ми лежимо далеко під ногами Апостолів, у нашому випадку ми маємо довіряти, що те саме відбувається з нами за Його милістю. Він є серед нас так часто, як часто ми збираємось разом в Його ім’я. Його звуть Ісус, тобто “Спаситель” (пор. Єр 14:8). Коли ми збираємось говорити про отримання свого вічного спасіння, це, безсумнівно, правда, що ми збираємось в ім’я Ісуса. Неприпустимо сумніватися, що Він присутній серед нас, коли ми говоримо про речі, які Він сам любить. Чим істинніше Він присутній, тим краще ми зберігаємо у більш досконалому серці те, що ми сповідуємо своїми вустами (Беда Преподобний, Проповіді на Євангеліє 11.9).

        Ісус приносить мир від народження і до смерті. Беда Преподобний: Слід побачити, що коли Спаситель з’явився перед учнями, Він негайно наложив на них радість миру. Він повторив те саме, що було частиною знаменитої слави безсмертя, яку Він дав як особливу заставу спасіння та життя, коли збирався йти до своїх страстей та смерті. “Мир залишаю вам, мій мир даю вам” (Йо 14:27). Ангели, побачені незабаром після Його народження, також проголосили милість цієї прихильності пастухам, прославляючи Бога та кажучи: “Слава Богу у висоті, а на землі мир людям доброї волі”. Безумовно, весь божественно організований план пришестя нашого Відкупителя у тілі – це примирення світу. Для цього він втілився, страждав і воскрес із мертвих. Він зробив це, щоб повернути нас, які, грішивши, зазнали Божого гніву, назад до Божого миру цим своїм актом примирення. Пророк правильно дав йому імена “Отець довічний” та “Князь миру” (Іс 9:6). Апостол також писав про Нього тим з народів, які увірували. Він сказав: “Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; бо через Нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі.” (Еф 2:17-18) (Беда Преподобний, Проповіді на Євангеліє 2.9).

        Учні налякані. Амвросій Медіоланський: Переконані такою кількістю прикладів чесноти, ми вважаємо, що Петро не міг сумніватися. Зрозуміло також, що Йоан повірив, побачивши Спасителя (див. Йо 21:7). Він повірив вже тоді, коли побачив порожній гріб без тіла (див. Йо 20:8). Чому тоді Лука каже, що вони налякалися? По-перше, ці слова про більшість містять думки цих небагатьох. По-друге, хоча Петро вірив у воскресіння, він міг налякатись, побачивши, що Господь несподівано з’явився в тілі у приміщенні, де двері були замкнені, а стіни – міцні (див. Йо 20:19). Лука історично слідує за деталями. Один розглядав завершення, а інший – хід подій. Кажучи: “Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання”, він також заявляє, що ці учні вірили (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 10.179).

        Учні зневажили смерть. Ігнатій Антіохійський: Я сам переконаний і вважаю, що Він був у тілі навіть після воскресіння. Коли Він прийшов до Петра та товаришів, Він сказав їм: “Вхопіться за Мене. Доторкніться до Мене і побачите, що Я не безтілесний привид”. Вони негайно торкнулися Його. Вони були переконані, хапаючись за Його тіло і кожен Його подих. З цієї причини вони зневажали саму смерть і стали її переможцями. Після воскресіння Він також їв і пив з ними як справжня людина, хоча духом Він був об’єднаний з Отцем (Ігнатій Антіохійський, Послання до смирнян 3.1-2).

        Ісус показує їм свої рани. Кирило Александрійський: Щоб переконати їх твердо і повністю, що Він той самий, хто постраждав, Він відразу показує, що будучи Богом від природи, Він знає те, що приховано. Для Нього не приховані бурхливі думки всередині них. Він сказав: “Чого стривожились?” Це дуже чіткий доказ того, що Той, кого вони бачать перед собою, – це не якась інша людина. Він Той самий, кого вони бачили страждаючим смертю на хресті та покладеним у гробі, навіть Той, хто бачить розум і серце, і від кого не сховане ніщо, що є в нас. Він дає їм це як знак: Його знання про бурхливість думок, що була всередині них. По-іншому Він доводить, що смерть переможена і що в Ньому людська природа є нетлінною. Він показує руки, ноги і отвори цвяхів. Він дозволяє їм доторкнутися до Нього і всіляко переконати самих себе, що воскресле тіло саме те, яке постраждало. Нехай ніхто не сперечається про воскресіння. Хоча ви чуєте, як Священне Писання говорить про те, що людське тіло посіяне фізичним тілом, але виросло духовним тілом (1Кор 15:44), не заперечуйте повернення людських тіл до нетління (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 24).

        Ісусові Божа та людська природи є нероздільні. Папа Лев І: Воскресіння Господнє було воістину воскресінням справжнього тіла, тому що воскрес ніхто інший, як розп’ятий та померлий. Що ще було досягнуто за цей проміжок часу у сорок днів, ніж зробити нашу віру цілісною та очистити від усякої темряви? Деякий час Він розмовляв зі своїми учнями і залишався з ними, їв з ними і дозволяв відчувати себе ретельним та допитливим дотиком з боку тих, хто був під впливом сумнівів. Зайти до них, коли двері були зачинені – було Його метою. Він дав їм Духа Святого своїм подихом. Давши їм світло розуму, Він відкрив таємниці Святого Письма. У цій же своїй особі Він показав їм рану в боці, відбитки цв’яхів та всі свіжі ознаки страстей. Він сказав: “Гляньте на Мої руки та на Мої ноги: це ж Я сам. Доторкніться до Мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що Я їх маю”. Він зробив усе це, щоб ми могли визнати, що властивості божественної та людської природи залишаються в Ньому, не викликаючи поділу. Зараз ми можемо знати, що Слово не є тілом. Тепер ми можемо визнати, що єдиний Син Божий є Слово та тіло (Папа Лев І, Том 5).

        Ісус показує учням рани, які Він покаже Отцеві. Амвросій Медіоланський: Тоді стривожені учні подумали, що бачать привида. Щоб показати нам образ воскресіння, Господь сказав: “Доторкніться до Мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що Я їх маю”. Він насправді пройшов у закриту та недоступну кімнату через подобу тілесного воскресіння, а не через духовну природу. Вони торкаються та тримають тіло, щоб ми могли воскреснути в тілі. Це посіяне природне тіло, але виросте тіло духовне (1Кор 15:44). Одне прекрасне; інше – грубе, оскільки все ще важке природою земних плям. Чи не запропонував їм Господь торкнутися тіла, яке зберігало ознаки ран та слідів шрамів (Йо 20:27)? Він не тільки зміцнює віру, але і розпалює відданість, бо встановив свої рани, прийняті заради нас, і відмовився їх видаляти, щоб показати Богові Отцеві ціну нашої свободи. Отець посадить Його по праву руку (див. Еф 1:20), обіймаючи трофеї нашого спасіння (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 10.169-70).

        Запечена риба представляє віру мучеників. Аврелій Августин: Поки вони ще були схвильовані від радості, вони водночас раділи та сумнівалися. Вони бачили і торкалися, і ледве вірили. Яку надзвичайну послугу зробила для нас Божа ласка! Ми ні бачили, ні торкалися, і ми повірили. Поки вони все ще були схвильовані від радості, Він сказав: “Ви тут щось їли? Безумовно, ви зможете повірити, що Я живий і здоровий, якщо Я приєднаюся до вас у трапезі”. Вони запропонували йому те, що мали: порцію запеченої риби. Запечена риба означає мучеництво, віру, доведену вогнем. Чому це лише порція? Павло каже: “Якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи” (1Кор 13:3). Уявіть собі всю спільноту мучеників. Одні страждають через любов, а інші страждають через гордість. Приберіть порцію гордості, запропонуйте порцію любові. Це – пожива для Христа. Дай Христові Його порцію. Христос любить мучеників, які страждали з любові (Аврелій Августин, Проповідь 229J.3).

        Ісус відкладає убік всі страсті. Іван Дамаскин: Після свого воскресіння з мертвих Він відкинув усі свої страсті: загибель, голод та спрагу, сон та втому, і решту. Хоча після воскресіння Він покуштував їжу, Він не підлягав жодному закону природи. Він не відчував голоду, але в призначений час Він підтвердив істину воскресіння, показавши, що тіло, яке постраждало, і те, що воскресло – те ж саме (Іван Дамаскин, Православна віра 4.1).

        Ісус споживає запечену рибу щоб укріпити їхню віру. Кирило Александрійський: Щоб виробити в них більш тверду віру в Його воскресіння, Він попросив щось поїсти. Вони принесли шматок запеченої риби, який Він взяв та спожив у присутності всіх. Він робив це лише для того, щоб показати їм, що Той, хто воскрес із мертвих, був тим самим, що їв та пив з ними протягом усього попереднього періоду часу, коли Він говорив з ними як з людина, згідно з голосом пророка (Вар 3:37). Він задумав, щоб вони зрозуміли, що людському тілу, безумовно, потрібне таке харчування, а духові – ні. … Сила Христа перевершує людські дослідження. Вона не на рівні розуміння звичайних подій. Він з’їв цей шматок риби через воскресіння. Природні наслідки споживання жодним чином не випливали у випадку Христа, хоч невіруючий може заперечити, знаючи, що все, що потрапляє у вуста, обов’язково повинно вийти в каналізацію (Мт 15:17). Віруючий не визнає цих вигадок у своїй свідомості, але залишить цю справу за силою Божою (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 24).

        Лк 24:44-49 Проповідуючи Христову смерть та воскресіння

        Ісус нагадує свої провіщення та пророцтва Старого Завіту. Кирило Александрійський: Коли Він стримував їхні думки тим, що говорив, дотиком до їхніх рук та діленням їжею, Він відкрив їхній розум, щоб зрозуміли, що Він мусив страждати навіть на дереві хреста. Господь нагадує учням про те, що Він казав. Він попереджав їх про страждання на хресті, згідно з тим, що говорили давні пророки. Він також відкриває очі їхніх сердець, щоб вони зрозуміли стародавні пророцтва (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 24).

        Віра є однакова у всіх обраних. Беда Преподобний: Перед своїм вознесінням на небо, наш Господь спершу подбав про те, щоб ретельно навчити своїх учнів щодо таємниці віри в Нього. Тому вони могли з більшою впевненістю проповідувати це світові, оскільки отримали це з вуст самої Істини і визнали, що слова пророків давно це передвіщали. Він з’явився їм після торжества свого воскресіння, згідно з тим, що ми почули саме зараз, коли читали Євангеліє. Він сказав: “Це власне ті слова, що Я, бувши ще з вами, сказав вам”. Це означає: “Коли Я ще мав таке ж тлінне та смертне тіло, як у вас”. “Треба, щоб сповнилось усе написане про Мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах”. Він сказав, що виконав таємниці, які проповідували Мойсей, пророки та псалми. Цілком очевидно, що Церква є одна у всіх своїх святих і що віра є однакова у всіх обраних – тих, хто передував і тих, хто стежив за Його приходом у тілі. Ми рятуємося через віру в Його втілення, страсті та воскресіння, які були здійснені (Беда Преподобний, Проповіді на Євангеліє 11.15).

        Христос говорить про Церкву. Аврелій Августин: Що Він сказав їм зі Святого Письма? Він сказав: “Щоб у Його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму”. Учні не могли цього побачити. Вони могли бачити, як Христос говорив про Церкву. Коли Христос сказав щось, чого вони не бачили, вони повірили Йому. Вони могли бачити Голову, але ще не могли бачити Тіла. Ми можемо бачити Тіло, але віримо в Голову. Їх двоє: Чоловік та Дружина, Голова та Тіло, Христос та Церква. Він показав себе учням і пообіцяв їм Церкву. Він показав нам Церкву і наказав повірити в себе. Апостоли бачили одне, а іншого не бачили. Ми також бачимо одне, а іншого не бачимо. Маючи Голову там із собою, вони вірили про Тіло. Маючи Тіло тут з нами, ми повинні вірити в Голову (Аврелій Августин, Проповідь 229I.1).

        Необхідна послідовність. Беда Преподобний: Учні дізналися, що їхній Творець зазнав безліч образ з боку нечестивих і навіть був засуджений на смерть для їхнього порятунку. Це фактично зрушило їх терпіти будь-які негаразди для свого порятунку. Вони пам’ятали, що завдяки Його таїнствам вони були очищені, освячені та об’єднані у Тіло Того, Хто, скуштувавши за них смерть, подав приклад швидкого воскресіння з мертвих. З якої іншої причини вони можуть більш спокійно мати надію на власне воскресіння? “Треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих”, – сказав Він, – “і щоб у Його ім’я ви проповідували покаяння на відпущення гріхів усім народам”. Безумовно, це була необхідна послідовність. По-перше, Христу довелося пролити свою кров для спокутування світу. Потім своїм воскресінням і вознесінням Він відкрив людям ворота Небесного Царства. Нарешті, Він послав тих, хто б проповідував усім націям світу слово життя та здійснював Таїнства віри. Цими Таїнствами вони могли бути врятовані та досягти радощів Небесної Вітчизни, з людиною Ісусом Христом. Він є тим самим Посередником між Богом та людьми (1Тим 2:5), що працює з ними. Він живе та панує на віки вічні. Амінь (Беда Преподобний, Проповіді на Євангеліє 11.9).

        Проголошення починається з П’ятидесятниці. Аврелій Августин: Господь не тільки пролив свою кров, але застосував свою смерть для приготування цих ліків. Він воскрес, щоб подарувати нам зразок воскресіння. Він терпляче терпів усе, щоб навчити нас терпіння, яке ми повинні мати. У своєму воскресінні Він показав нам нагороду за терпіння. Як ви знаєте, і всі ми визнаємо, Він вознісся на Небо, а потім зіслав Святого Духа, як обіцяв раніше. Ви пам’ятаєте, що Він сказав учням: “Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти”. Його обіцянка здійснилася. Прийшов Святий Дух, Він наповнив учнів, і вони почали говорити мовами всіх народів. У них закріпився знак єдності. Одна людина говорила тоді всіма мовами, бо єдина Церква говорить всіма мовами (Аврелій Августин, Проповідь 175.3).

        Проповідь покаяння та прощення починається у Єрусалимі. Беда Преподобний: Проповідь покаяння та прощення гріхів через визнання імені Христа належним чином почалася з Єрусалиму. Перший корінь віри в Нього був би виведений там, де здійснилися пишність Його вчення і чеснот, торжество Його страстей, радість Його воскресіння та вознесіння. Перший пагін квітучої Церкви, наче якась велика виноградна лоза, мав бути посаджений. Збільшуючи поширення Слова, Церква поширила б гілки свого вчення на весь світ. Пророцтво Ісаї було б виконане. Він сказав: “З Сіону закон вийде, і слово Господнє з Єрусалиму. І він судитиме народи, буде розсуджувати людей многих” (Іс 2:3-4). Було доречно, щоб проповідь покаяння та прощення гріхів, ця Добра Новина, проголошувана ідолопоклонницьким народам та тим, що осквернені різними злими справами, повинна починатися з Єрусалиму. Можливо, деякі з народів, повністю злякані масштабами злочинів Єрусалиму, можуть засумніватися у можливості помилування, якщо вони принесуть плоди, гідні каяття (Мт 3:8; Лк 3:8). Він помилував навіть тих в Єрусалимі, що хулили та розіп’яли Сина Божого (Беда Преподобний, Проповіді на Євангеліє 11.15).

        Ісус дає їм Святого Духа. Кирило Александрійський: Спаситель обіцяє учням сходження Святого Духа, яке Бог з давніх часів оголосив Йоілом (Йоіл 2:28). Він також обіцяє силу з висоти, щоб вони могли бути сильними, незламними і скрізь безстрашно проповідували людям божественну таємницю. Він каже їм, що вони прийняли Духа після воскресіння: “Прийміть Духа Святого!” (Йо 20:22). Він додає: “Чекайте обіцянки Отця, яку ви почули від мене, бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом” (Дії 1:4-5). Це не буде хрещенням у воді, бо вони його вже отримали, але це буде хрещення Духом Святим. Він не додає води до води, але доповнює те, що було недостатнім, додаючи те, чого не вистачало (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 24).

        Дух Святий дасть їм силу. Беда Преподобний: Він сказав: “Ви – свідки того (всього). Я вам пошлю те, що Мій Отець обіцяв був”. Він називає дар Святого Духа обіцянкою свого Отця. … Він додав дещо про їхнє очікування обіцяного, коли сказав: “Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти”. Він пообіцяв, що сила спуститься на них з висоти, бо, хоча вони вже володіли Святим Духом, вони отримали Його більш повно, коли Христос вознісся на Небо. Ще до Його страстей, силою Святого Духа вони виганяли багатьох демонів, зцілювали багатьох хворих та проповідували слово життя, кому могли (Мт 10:1; Мр 3:7,15; Лк 9:1-2,6). Як тільки Він воскрес із мертвих, вони були особливо освіжені благодаттю того самого Духа. Йоан пише: “Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються” (Йо 20:22-23). Він одягнув їх своєю більшою чеснотою з висоти, коли вони прийняли Його у вогнених язиках, через десять днів після Господнього вознесіння (Дії 2:2-3). Вони були запалені з такою великою впевненістю в силі, що будь-які загрози з боку правителів не могли перешкодити їм проповідувати всім в ім’я Ісуса (Дії 4:18-21) (Беда Преподобний, Проповіді на Євангеліє 11.15).

        Одягнені силою з висоти. Аврелій Августин: Ви можете почути ще більше. Він піднімається на Небо, супроводжений очима учнів, що дивляться на Нього. Він дозволяє їм спостерігати, і Він робить їх свідками. … Вони неодмінно бачили, торкалися та відчували Його. Вони ствердили свою віру, дивлячись на Нього та торкаючись Його. Вони супроводжували Його поглядом, коли Він піднімався на Небо. Уважними вухами вони почули голос ангела, який запевняв їх та прорікав, що Христос прийде знову. Усі ці речі були для них завершені. Ні самого погляду, ні доторку до рук Господа все ще не було достатньо для того, щоб вони стали свідками Христа і сміливо терпіли все задля проповіді істини та боротьби проти брехні навіть до пролиття власної крові. Хто дав їм таку можливість? Послухайте самого Господа. “Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти”. Ви бачили і торкалися, але ви все ще не в змозі проповідувати і вмирати за те, що бачили і чого торкалися, поки ви не одягнетесь із силою з висоти. Нехай хтось спробує та піде, приписавши це власним силам, якщо він взагалі зможе щось зробити. Подібно було із Петром, коли він ще не був утверджений в скелі. Він ще не був одягнений силою з висоти, бо “не може людина щось приймати, коли не дано воно їй із неба” (Йо 3:27) (Аврелій Августин, Проповідь 265D.6).

        Лк 24:50-53 Поклоніння у Храмі з великою радістю

        У Витанії Ісус дає своє благословення. Беда Преподобний: “І Він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх”. Наш Відкупитель з’явився у тілі, щоб забрати гріхи, усунути те, що заслужили люди через перше прокляття, і надати вірянам спадщину вічного благословення. Він справедливо довершив усе, що робив у цьому світі, словами благословення. Він показав, що Він – саме Той, про Кого сказано, що дійсно той, хто дав закон, дасть і благословення (Пс 84:7). Цілком доречно, щоб Він привів тих, кого благословив, до Витанії, що означає “дім послуху”. Презирство та гордість заслужили прокляття, але послух заслужив благословення. Сам Господь став слухняним Отцеві аж до смерті (Фил 2:8), щоб Він міг повернути світові втрачену благодать благословення. Він дає благословення небесного життя лише тим, хто прагне у святій Церкві виконувати Божі заповіді (Беда Преподобний, Проповіді на Євангеліє 11.15).

        Христос возноситься з Оливної гори. Беда Преподобний: Ми не повинні оминути той факт, що Витанія знаходиться на схилі Оливної гори. Так само, як Витанія сиволізує Церкву, слухняну заповідям Господа, так Оливна гора цілком придатно представляє саму особу нашого Господа. З’явившись у тілі, Він випереджує всіх святих, які є просто людьми, піднесеністю своєї гідності та благодаттю своєї духовної сили. Ми співаємо Йому в псалмах: “Помазав тебе Бог, Бог твій, миром радости над друзями твоїми” (Пс 45:7). Нинішнє читання Євангелія свідчить про те, що Він пообіцяв прихильність того ж святого помазання своїм товаришам, вірним. Він зіслав те, що обіцяв, як нам відомо, невдовзі після цього (див. Дії 2:2-4). Приємно чути, як на схилі Оливної гори будується дім покори, свята Церква. Давайте прочитаємо Євангеліє від Йоанна, де сказано, що коли страждання на хресті було сповнене, “один з вояків проколов Йому списом бік. І потекла негайно ж кров – і вода” (Йо 19:34). Це справді є Таїнства, якими Церква народжується і живиться у Христі. Це вода хрещення, яка очищає Церкву від гріхів та кров Господньої чаші, що підтверджує її дари. Це також є підписане харизмами Святого Духа. Гору, на схилі якої розташоване святе місто, на якій даний дар цього благословення, належним чином називають Оливною горою, щоб вона могла бути довершена у день відкуплення (Беда Преподобний, Проповіді на Євангеліє 11.15).

        Створюючи для нас новий шлях. Кирило Александрійський: Поблагословивши їх та трохи відійшовши вперед, Він був вознесений на Небо, щоб Він міг розділити престол Отця навіть із тілом, яке було об’єднане з Ним. Слово пройшло цей новий шлях для нас, коли Він з’явився у людській формі. Після цього, у свій час Він знову прийде у славі Отця з ангелами і візьме нас, щоб бути з Ним. Давайте прославимо Його. Будучи Богом Словом, Він став людиною заради нас. Він охоче страждав у плоті, воскрес із мертвих та скасував тління. Він вознісся, і Він прийде з великою славою судити живих і мертвих, щоб віддавати кожному відповідно до його вчинків (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 24).

        Ісус вознісся після благословення своїх учнів. Беда Преподобний: “А як Він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо”. Треба зауважити, що Спаситель вознісся на Небо після того, як поблагословив своїм учням. У той же час ми повинні пам’ятати, що, як ми читаємо у Діяннях Апостолів, ангели з’явилися їм, коли вони спостерігали за Його вознесінням. Вони сказали їм: “Він так само прийде, як Його ви бачили відходячого на небо” (Дії 1:11). Ми повинні працювати з усією готовністю, щоб зрозуміти, що Господь зійде, щоб судити нас у тій же формі та суті тіла, в якій вознісся. Оскільки Він відійшов благословляючи апостолів, Він також зробить нас гідними Його благословення, коли Він повернеться. Він дасть нам такий самий статус, як і тим, кому Він збирається сказати, коли вони стоятимуть праворуч від Нього: “Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство” (Мт 25:34) (Беда Преподобний, Проповіді на Євангеліє 11.15).

        Ісус возноситься на Небо у своєму тілі, у Божій та людській природі. Аврелій Августин: Ви чули, що саме зараз дійшло до наших вух з Євангелія: “Знявши руки свої, благословив їх. А як Він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо”. Хто був вознесений на Небо? Господь Христос. Хто такий Господь Христос? Він – Господь Ісус. Що це? Чи збираєтесь ви відокремити людське від божественного і зробити одну особу Богом, іншу – людиною, щоб була вже не триєдина Трійця, а четвертинки чотирьох? Подібно як ви, люди, є душею і тілом, так Господь Христос є Словом, душею і тілом. Слово не відходило від Отця. Він одночасно прийшов до нас і не покинув Отця. Він одночасно прийняв тіло у лоні і продовжував керувати Всесвітом. Що було підняте на Небо, як не те, що було взяте з землі? Тобто сама плоть, саме тіло, про яке Він говорив, коли сказав учням: “Доторкніться до Мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що Я їх маю” (Лк 24:39). Давайте повіримо в це, брати і сестри, і якщо у нас виникнуть труднощі з аргументами філософів, давайте будемо триматися за те, що було продемонстровано у справі Господа без жодних труднощів віри. Нехай вони балакають, а ми – віритимемо (Аврелій Августин, Проповідь 242.6).

        Радість входження на Небо через тіло Ісуса. Папа Лев І: Дорогі улюблені, увесь цей час між воскресінням Господа та Його вознесінням провидіння Бога про це думало, цього навчало і проникало у їхні очі та серця. Він хотів, щоб вони визнали Господа Ісуса Христа справді воскреслим, таким що справді народився, по-справжньому страждав і по-справжньому помер. Ця проявлена істина зміцнила блаженних апостолів та всіх учнів, які злякалися Його смерті на хресті та сумнівалися в Його воскресінні. Результатом було те, що вони не тільки страждали від смутку, але й були сповнені “великої радості”, коли Господь пішов у висоти небесні. Безумовно, це було великим і невимовним джерелом радості, коли на очах небесних множин природа нашого людського роду вознеслась над гідністю всіх небесних створінь. Він пройшов ангельські ряди та був піднятий вище за висоти архангелів. У своєму вознесенні наш людський рід не зупинився на якійсь іншій висоті, поки ця сама природа не була прийнята на місці вічного Отця. Наша людська природа, поєднана з божественністю Сина, була на троні Його слави. Вознесіння Христа – наше піднесення. Надію на тіло також запрошено там, де передувала нам слава Його Особи. Будемо торжествувати, дорогі улюблені, з гідною радістю, та радіти у святій подяці. Сьогодні ми не лише поставлені, як володарі раю, але навіть проникли на небесні висоти. Неописувана благодать Христа, яку ми втратили через “жорстоку волю диявола”, більш повно підготувала нас до цієї слави. Інкорпорований у себе Син Божий розмістив праворуч Отця тих, кого жорстокий ворог скинув від щастя нашого першого помешкання. Син Божий живе та царює разом з Богом Отцем всемогутним і Святим Духом на віки віків. Амінь (Папа Лев І, Проповідь 73.3-4).

        Постійно у Храмі. Беда Преподобний: “Вони ж, поклонившись Йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим, і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога”. Дорогі улюблені брати і сестри, ми завжди повинні пам’ятати, особливо у цьому місці, слова нашого Господа, коли Він хвалив своїх учнів: “Щасливі очі, що бачать, що ви бачите” (Лк 10:23). Хто по-справжньому здатний описати або гідно уявити, як із благословенною скорботою вони опустили до землі очі, якими вони дивилися на Того, Кому Небеса поклонялися як своєму Цареві? Тепер Він повертався на престол слави Отця з підкореною смертною природою, яку взяв на себе. Якими милими були сльози, що вони виливали, коли вони горіли живою надією та радістю над перспективою власного вступу в Небесну Батьківщину! Вони знали, що їх Бог та Господь тепер приносить туди частину своєї власної природи! Таке видовище справедливо їх відновило! Тоді вони поклонилися на тому місці, де стояли Його ноги (Пс 131:7). Багатьма сльозами вони змочують місце, де Він залишив свої сліди. Тоді вони негайно повертаються до Єрусалиму, де Він наказав чекати приходу Святого Духа (Беда Преподобний, Проповіді на Євангеліє 11.15).

        Від Ісусового вознесіння до П’ятидесятниці. Аврелій Августин: Він вознісся на сороковий день. Ось ми сьогодні, коли кожен присутній наповнений Духом Святим, коли Він сходить на нього чи на неї, і вони говорять мовами всіх народів. Він вітає єдність з нами через мови всіх народів. Господь вітає єдність, коли Він воскресає. Христос вітає це під час вознесіння. Святий Дух, приходячи сьогодні, підтверджує це (Аврелій Августин, Проповідь 268.4).

        Переклад з англійської – Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament III, Luke 3rd ed. Edition (2003)

        Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!

        Інші дописи автора

          Оціни

          [rating-system-posts]

             

            Про автора

            Максим Гонтар
            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.