Подаю до відома Всеч[есного] Духовенства, що св[ятіший] Отець взиває всіх священиків цілого світу, щоби в неділю, 24 листопада ц[ього] р[оку], відправили Службу Божу в наміренні св[ятішого] Отця, а передусім за всіх тих, що впали в боях у часі тої війни, як також за всіх скитальців і тих, що яким-небудь способом терплять від війни на цілому світі.Вкінці, кожнодневним наміром св[ятішого] Отця, котрим хоче поділитися зі священиками, є, щоби настав на цілому світі правильний і тривалий мир. Відомість із Рима принесло радіо, а я передаю її Всеч[есному] Духовенству завізванням, щоби і в той день, 24.ХІ, відправили Службу Божу в першому наміренні св[ятішого] Отця та заохотили нарід до молитов у тому напрямі.
Зі своєї сторони бажав я звернутися до Всеч[есного] Духовенства з усильним проханням про молитви, передусім за нашу молодь. Військовою службою особливо наражена вона на небезпеку, а небезпека, в якій находиться наша молодь, болючо відбивається на нас усіх. У теперішніх часах війни молодь від наймолодших літ життя наражена на найбільшу небезпеку, яка лишень може впасти на чоловіка. У світлі християнської віри найбільшою небезпекою є втрата віри, через що людська душа відчужується цілком від Христа і Бога. Небезпека, в якій знаходиться наша молодь, є крайною небезпекою для цілого нашого народу. Тому ми усі мусимо безнастанними молитвами благати Бога, щоби відвернув від нашої молоді ту таку велику й грізну небезпеку.
Через Вас, Усечесні Отці, й через Вас, християнські батьки та матері, передаю нашій молоді найщиріший привіт і благословенство. Обнимаю всіх якнайщирішою Христовою любов’ю та в Христі, нашому Спасителі, прошу і напоминаю Вас: будьте вірні вірі батьків, будьте вірні святим переданням, у яких виховують Вас родичі, не наражайте батьків на більші терпіння, як ті, яке приносить воєнне положення світу, не наражайте цілого народу на небезпеку і на болючий смуток! Хрести життя, які маємо з Божої волі терпеливо по-християнськи зносити, освячують наше життя і не лишаються без обильного благословенства і нагороди в небі. Але терпіння, які ми добровільно самі на себе стягали б або на які ми наражали би найближчих нам, не приносили би ніякого духового хісна, а навпаки – приносили би безмірну шкоду.
Нехай Бог Всевишній Вас благословить, нехай наповнить Ваші серця Божою мудрістю, нехай поведе Ваші кроки дорогами християнського Божого життя і доведе Вас усіх до одинокої мети того життя – до вічного спасіння.
1940 р., жовтня 31, Львів
