3. РУТА НА ТОКУ В ВООЗА 1-5; ВООЗ БЕРЕ УЧАСТЬ У ДОЛІ РУТИ 6-15; ПОВОРОТ ДО СВЕКРУХИ 16-18
- Сказала їй Ноема, її свекруха: “Доню моя! Чи не пошукати б тобі пристановища, щоб жилось тобі добре?
- Таже ж Вооз, із наймичками якого ти була, наш родич. Он він тієї ночі має віяти на току ячмінь.
- Вимийсь, отже, намастись та зберись у своє убрання й зійди на тік, але так, щоб він тебе не впізнав, поки не скінчить їсти й пити.
- Якже він ляже спати, запам’ятай собі місце, де він ляже; потім підеш, відкриєш його ноги та й ляжеш там; а він уже тобі скаже, що маєш робити.”
- Рута їй відказала: “Усе, що мені сказала, вчиню.”
- Зайшла вона на тік і зробила все так, як звеліла їй свекруха.
- А попоївши та випивши, розвеселився серцем Вооз, і пішов він та й ліг собі спати край копиці. Вона ж піді йшла тихенько, відкрила його ноги та й лягла там.
- Опівночі прокинувся чоловік, озирнувсь навколо та й побачив, що біля стіп його лежить молодиця.
- І спитав її: “Ти хто?” Вона ж відповіла: “Я Рута, твоя слугиня; простягни полу твоєї одежі над твоєю слугинею, бо ти – родич.”
- Вооз сказав: “Благословенна будь, моя доню, Господом! Оцей останній твій вияв відданости ще кращий, ніж перший, бо не пішла ти слідом за хлопцями, чи то бідними чи багатими.
- Тож, моя доню, не бійся: я вчиню для тебе все, що мені скажеш, бо всі люди в місті знають, що ти чесна жінка.
- Воно й правда, що я – родич; але є ще ближчий за мене родич.
- Переночуй цю ніч тут; а вранці, коли він тебе прийме як родич, то добре, нехай приймає; а коли не схоче прийняти, то я прийму тебе, як жив Господь! А тепер спочивай до ранку.”
- І спала вона біля узніжжя його ложа до ранку, та встала вона раніш, ніж одне одного могли бачити, бо сказав Вооз: “Нехай ніхто не знає, що молодиця була на току.”
- І мовив до неї: “Подай лишень твоє покривало, що на тобі, та подерж його добре.” Вона тримала, а він відміряв шість мірок ячменю, завдав їй на плечі, і вона пішла до міста.
- А як прийшла до свекрухи, та спитала: “А що, моя доню?” Вона й оповіла їй усе, що зробив для неї той чоловік.
- І додала: “Оці шість мірок ячменю він мені дав і сказав: Ти не повинна вертатись до твоєї свекрухи з порожніми руками.”
- Ноема ж їй: “Не турбуйсь, моя доню, аж поки не довідаєшся, що з того вийде; бо чоловік той не заспокоїться поки ще сьогодні не допровадить того діла до кінця.”
4. ВООЗ ОДРУЖУЄТЬСЯ З РУТОЮ 1-12; РОДОВІД ДАВИДА 13-22
- Вооз вийшов до міської брами та й сів там. Коли ж проходив тудою той родич, про якого він говорив був, сказав він йому: “Ходи но сюди, як там, тобі на ім’я, та сядь тут.” Той підійшов і сів.
- Тоді зібрав Вооз десять старших чоловік у місті й сказав: “Сядьте отут.” Сіли вони,
- і мовив Вооз до родича: “Ноема, повернувшися з Моав-краю, продає ту частку поля, що належала нашому братові Елімелехові.
- От я й ухвалив повідомити тебе й сказати, щоб ти викупив її при отих, що тут сидять, і при старших народу мого. Коли хочеш викупити, то викупи; а як ні, то скажи мені, щоб я знав; бо окрім тебе нема викупителя, я ж: допіру після тебе на черзі.” Той одрік: “Я викуплю.”
- Вооз сказав: “Гляди ж, коли викупиш у Ноеми поле, маєш узяти за себе й Руту, моавитянку, жінку померлого, щоб зберегти ім’я покійного за його спадкоємством.”
- Зобов’язаний до викупу родич мовив: “Як так, то я не можу взяти її за себе, щоб не ушкодити мою власну спадщину. Бери ти моє право на викуп, бо я не можу викупити.”
- А був за давніх часів такий звичай в Ізраїлі, що при викупах і обміні та щоб потвердити всяке діло, один скидав свій капець та й давав другому; бо так робилося засвідчення в Ізраїлі.
- Сказав правоповинний викупитель Воозові: “Бери для себе!” Та й скинув свій капець.
- Тоді Вооз промовив до старших і до всього народу: “Нині ви свідки, що я викуповую в Ноеми все, що було в Елімелеха, й усе, що належало Кілйонові й Махлонові.
- Та й Руту, моавитянку, Махлонову жінку, беру собі за жінку, щоб зберегти ім’я померлого за його спадкоємством і щоб не зникло ім’я померлого з-поміж його братів та з-поміж громади рідного міста. Ви нині свідки тому!”
- І ввесь народ, що був у брамі разом зо старшими сказали: “Ми тому свідки! Нехай Господь учинить з жінкою, що вступає в твою хату, як з Рахиллю і як з Ліею, які обидві побудували дім Ізраїля. Володій потужно в Ефраті, ім’я ж твоє нехай славиться в Вифлеємі!
- А з потомства, що дасть тобі Господь від тієї молодиці, нехай стане твій дім, як дім Переца, що його породила Юді Тамара.”
- І взяв Вооз Руту й вона стала йому за жінку. І ввійшов до неї, і Господь дав їй зачаття, й вона породила сина.
- Жінки ж Ноемі казали: “Благословен Господь, що дав тобі сьогодні викупителя, який збереже твоє ім’я в Ізраїлі!
- Він буде втіхою й підтримкою твоєю на старості літ, бож породила його твоя невістка, що тебе любить і лучча для тебе від сімох синів.”
- Взяла Ноема дитятко й пригорнула його до грудей своїх та була йому за няньку.
- Сусідки ж дали йому ім’я, говоривши: “Ноемі родився син!” І назвали йому ім’я Овид. Він став батьком Єссея, що був батьком Давида.
- А ось потомки Переца: Перец породив Хецрона.
- Хецрон породив Рама. Рам породив Амінадава.
- Амінадав породив Нахшона. Нахшон породив Салмона.
- Салмон породив Вооза. Вооз породив Овида.
- Овид породив Єссея, а Єссей породив Давида.
Ця невеличка книга – всього чотири розділи – про те, як багато і як пильно Бог думає про кожного з нас. З одного боку, історія Рути – це історія щасливиці, яка опинилась в правильному місці у правильний час.
З іншого ж, ця жінка своєю покорою і душевною твердістю здобула ласку у Бога – від неї народився Овид – дідусь царя Давида.
Бог дбає про нас навіть тоді, коли здається, що всі дороги закриті і все втрачено. Коли щось зле трапляється на нашому шляху, то це не означає, що Бог відвернувся, це урок, який має чогось навчити і до чогось важливого підготувати.