Читаємо Святе Письмо разом. Книга Рути 3-4

3. РУТА НА ТОКУ В ВООЗА 1-5; ВООЗ БЕРЕ УЧАСТЬ У ДОЛІ РУТИ 6-15; ПОВОРОТ ДО СВЕКРУХИ 16-18

1. Сказала їй Ноема, її свекруха: “Доню моя! Чи не пошукати б тобі пристановища, щоб жилось тобі добре?
2. Таже ж Вооз, із наймичками якого ти була, наш родич. Он він тієї ночі має віяти на току ячмінь.
3. Вимийсь, отже, намастись та зберись у своє убрання й зійди на тік, але так, щоб він тебе не впізнав, поки не скінчить їсти й пити.
4. Якже він ляже спати, запам’ятай собі місце, де він ляже; потім підеш, відкриєш його ноги та й ляжеш там; а він уже тобі скаже, що маєш робити.”
5. Рута їй відказала: “Усе, що мені сказала, вчиню.”
6. Зайшла вона на тік і зробила все так, як звеліла їй свекруха.
7. А попоївши та випивши, розвеселився серцем Вооз, і пішов він та й ліг собі спати край копиці. Вона ж піді йшла тихенько, відкрила його ноги та й лягла там.
8. Опівночі прокинувся чоловік, озирнувсь навколо та й побачив, що біля стіп його лежить молодиця.
9. І спитав її: “Ти хто?” Вона ж відповіла: “Я Рута, твоя слугиня; простягни полу твоєї одежі над твоєю слугинею, бо ти – родич.”
10. Вооз сказав: “Благословенна будь, моя доню, Господом! Оцей останній твій вияв відданости ще кращий, ніж перший, бо не пішла ти слідом за хлопцями, чи то бідними чи багатими.
11. Тож, моя доню, не бійся: я вчиню для тебе все, що мені скажеш, бо всі люди в місті знають, що ти чесна жінка.
12. Воно й правда, що я – родич; але є ще ближчий за мене родич.
13. Переночуй цю ніч тут; а вранці, коли він тебе прийме як родич, то добре, нехай приймає; а коли не схоче прийняти, то я прийму тебе, як жив Господь! А тепер спочивай до ранку.”
14. І спала вона біля узніжжя його ложа до ранку, та встала вона раніш, ніж одне одного могли бачити, бо сказав Вооз: “Нехай ніхто не знає, що молодиця була на току.”
15. І мовив до неї: “Подай лишень твоє покривало, що на тобі, та подерж його добре.” Вона тримала, а він відміряв шість мірок ячменю, завдав їй на плечі, і вона пішла до міста.
16. А як прийшла до свекрухи, та спитала: “А що, моя доню?” Вона й оповіла їй усе, що зробив для неї той чоловік.
17. І додала: “Оці шість мірок ячменю він мені дав і сказав: Ти не повинна вертатись до твоєї свекрухи з порожніми руками.”
18. Ноема ж їй: “Не турбуйсь, моя доню, аж поки не довідаєшся, що з того вийде; бо чоловік той не заспокоїться поки ще сьогодні не допровадить того діла до кінця.”

4. ВООЗ ОДРУЖУЄТЬСЯ З РУТОЮ 1-12; РОДОВІД ДАВИДА 13-22

1. Вооз вийшов до міської брами та й сів там. Коли ж проходив тудою той родич, про якого він говорив був, сказав він йому: “Ходи но сюди, як там, тобі на ім’я, та сядь тут.” Той підійшов і сів.
2. Тоді зібрав Вооз десять старших чоловік у місті й сказав: “Сядьте отут.” Сіли вони,
3. і мовив Вооз до родича: “Ноема, повернувшися з Моав-краю, продає ту частку поля, що належала нашому братові Елімелехові.
4. От я й ухвалив повідомити тебе й сказати, щоб ти викупив її при отих, що тут сидять, і при старших народу мого. Коли хочеш викупити, то викупи; а як ні, то скажи мені, щоб я знав; бо окрім тебе нема викупителя, я ж: допіру після тебе на черзі.” Той одрік: “Я викуплю.”
5. Вооз сказав: “Гляди ж, коли викупиш у Ноеми поле, маєш узяти за себе й Руту, моавитянку, жінку померлого, щоб зберегти ім’я покійного за його спадкоємством.”
6. Зобов’язаний до викупу родич мовив: “Як так, то я не можу взяти її за себе, щоб не ушкодити мою власну спадщину. Бери ти моє право на викуп, бо я не можу викупити.”
7. А був за давніх часів такий звичай в Ізраїлі, що при викупах і обміні та щоб потвердити всяке діло, один скидав свій капець та й давав другому; бо так робилося засвідчення в Ізраїлі.
8. Сказав правоповинний викупитель Воозові: “Бери для себе!” Та й скинув свій капець.
9. Тоді Вооз промовив до старших і до всього народу: “Нині ви свідки, що я викуповую в Ноеми все, що було в Елімелеха, й усе, що належало Кілйонові й Махлонові.
10. Та й Руту, моавитянку, Махлонову жінку, беру собі за жінку, щоб зберегти ім’я померлого за його спадкоємством і щоб не зникло ім’я померлого з-поміж його братів та з-поміж громади рідного міста. Ви нині свідки тому!”
11. І ввесь народ, що був у брамі разом зо старшими сказали: “Ми тому свідки! Нехай Господь учинить з жінкою, що вступає в твою хату, як з Рахиллю і як з Ліею, які обидві побудували дім Ізраїля. Володій потужно в Ефраті, ім’я ж твоє нехай славиться в Вифлеємі!
12. А з потомства, що дасть тобі Господь від тієї молодиці, нехай стане твій дім, як дім Переца, що його породила Юді Тамара.”
13. І взяв Вооз Руту й вона стала йому за жінку. І ввійшов до неї, і Господь дав їй зачаття, й вона породила сина.
14. Жінки ж Ноемі казали: “Благословен Господь, що дав тобі сьогодні викупителя, який збереже твоє ім’я в Ізраїлі!
15. Він буде втіхою й підтримкою твоєю на старості літ, бож породила його твоя невістка, що тебе любить і лучча для тебе від сімох синів.”
16. Взяла Ноема дитятко й пригорнула його до грудей своїх та була йому за няньку.
17. Сусідки ж дали йому ім’я, говоривши: “Ноемі родився син!” І назвали йому ім’я Овид. Він став батьком Єссея, що був батьком Давида.
18. А ось потомки Переца: Перец породив Хецрона.
19. Хецрон породив Рама. Рам породив Амінадава.
20. Амінадав породив Нахшона. Нахшон породив Салмона.
21. Салмон породив Вооза. Вооз породив Овида.
22. Овид породив Єссея, а Єссей породив Давида.

Ця невеличка книга – всього чотири розділи – про те, як багато і як пильно Бог думає про кожного з нас. З одного боку, історія Рути – це історія щасливиці, яка опинилась в правильному місці у правильний час.

З іншого ж, ця жінка своєю покорою і душевною твердістю здобула ласку у Бога – від неї народився Овид – дідусь царя Давида.

Бог дбає про нас навіть тоді, коли здається, що всі дороги закриті і все втрачено. Коли щось зле трапляється на нашому шляху, то це не означає, що Бог відвернувся, це урок, який має чогось навчити і до чогось важливого підготувати.