«Я – світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві» (Йо. 12, 46)
СІХ! Дорогі Друзі,
сьогодні запрошую Вас знову на 15-30 хвилин молитви прослави! Прославою Бога може бути твоє уважне та терпеливе слухання Його Слова, пошук Його присутності, зосередженість на Його Особі та відкритість на Його Волю! Прославою є твоя усмішка, яка є світлом і створює його більше…
Слово Бога є світлом. Слово кличе до існування та сприяє у пізнанні того, що існує. Ісус є світло світу. В Ньому ми народжуємося як сини та доньки.
Віра завжди є пов’язана зі світлом. Вона дозволяє пізнати цю дійсність. Хто вірує в Ісуса, той змінив помешкання: перемістився з темряви у світло, перейшов від смерті до життя. Віра в Сина – це пізнання світла правди про нас, про Бога. Правда про Бога – це пізнання Бога як Отця і нас як Його дітей.
Бути у світлі – це шукати понад усе зустрічі з живим Богом. Бути у світлі – це не про високі знання, не про догми, але про зустріч з Ним, воскреслим Христом, Другом. Жінка грішниця приходить в хату Симона фарисея заради зустрічі з Христом. Їй це вдалося! Симон, який запросив Христа до своєї хати, не зумів Його зустріти. Мабуть тому, що насправді не прагнув цього, не шукав, не знав… (Лк. 7, 36-50).
Чого прагнеш ти сьогодні? Якою є твоя віра? Чи ти шукаєш зустрічі?
Віра – це про зустріч із живим Богом. Основою Християнства є зустріч з особою Воскреслого Христа. Знання про Нього, тобто катихиза, мають значення, однак не є і не можуть бути основою. Знання не спасають. Для християнина завжди існує небезпека «гнози», тобто потрапляння в пастку на рівні знань про Бога. Християнин може зупинитися на рівні знань, культу та заповідей і не шукати більшого, не шукати зустрічі з живим Богом: у Слові, Таїнстві Покаяння, Євхаристії, іншій людині тощо. Християнин може навіть не знати про існування можливості зустрічі.
Багатий юнак має скарби і своє бачення життя. Ісус же пропонує йому більший скарб – особисті взаємини (Мк. 10, 17-22). Христос пропонує себе замість багатств. Сьєрен К’єркегор, датський філософ (1813-1855), в одному зі своїх творів навчає про три рівні духовного розвитку християнина:
І. Рівень естетики: коли для початківців важливі обряди, ікони, кадило і традиції.
ІІ. Рівень етики: коли для більш досвідчених важливі заповіді, морально правильне життя. Ми вже не роздумуємо про іконки, але про те, як виконувати заповіді та любити.
ІІІ. Рівень релігійності: найвищий рівень особистих взаємин, рівень зустрічі і дружби з Ісусом. Естетика та етика зосереджують нашу увагу на традиції та на дотримуванні заповідей. На рівні особистих взаємин Ісус запитує, ким Він є для учня та скільки місця займає у його серці. Для багатого юнака цей рівень є недоступний, тому він змушений відійти зажурений і сумний.
Де знаходишся ти та де хотів би бути?
Зустріч з Ісусом – це благодать і світло, яке ми отримуємо, якщо Його шукаємо. Якого Бога ти знаєш? Багатством юнака може бути його спотворений образ Бога (н-д. Тирана), якому він молився і не зміг відпустити його. Він міг злякатися Ісуса. Багатий юнак міг молитися до традицій і ікон, які не є Богом, а лише «вікнами» до світла і до пізнання живого Бога та Його любові.
Господи, дозволь мені Тебе «більше шукати, щоб більше любити і наслідувати» (св. Ігнатій Лойола)! Навчи перебувати у світлі Твого Слова! Допоможи мені розпізнавати світло Твоєї присутності у моїх ближніх! Нехай усе Твоє творіння, яке Ти записав, наче «безцінну книгу», стане для нас світлом Твоєї присутності (Папа Франциск, Laudato si, 85).
Прославляю Тебе, Господи!