Наука і віра – чи справді вірити в те, чого не доводить наука марно?
Доктор Вільям Лейн Крейґ відповідає на популярну тезу атеїстів та сцієнтистів: якщо щось не може бути доведено науково, то вірити в це ірраціонально.
Варто говорити про сцієнтизм, який дуже поширений в нашій культурі.
Сцієнтизм – це теорія пізнання, яка твердить, що фізична наука є єдиним джерелом знання. Таким чином, якщо щось не може бути науково доведеним, вірити в це нераціонально.
Ця філософія домінувала в тридцятих роках двадцятого століття. Сьогодні ж багато філософів її відкидають через те, що вона занадто вузька для того, щоби бути адекватною.
Існує широкий спектр істин, в які ми віримо та які однак не можуть бути доведені. Наприклад, істини етики – добро і зло – не можуть бути науково встановлені, так само як і істини естетики. Метафізичні істини такі, як існування світу, не можуть бути доведені наукою.
Іронія полягає в тому, що вся наука пронизана недоведеними істинами: якби ми вірили лиш у те, що може бути доведене наукою, ми б знищили науку. До прикладу, у спеціальній теорії відносності припускається, що швидкість руху світла є постійною від точки а до точки б, але ми не можемо цього довести. Усе, що можемо виміряти, це швидкість, з якою світло відправляється з початкової точки і з якою досягає кінцевої точки.
Найбільш нищівною критикою цієї теорії є те, що вона сама себе спростовує. Запитайте, чи є саме твердження «Ви маєте вірити лише в те, що доведено наукою» доведено наукою? Ні, це просто довільне визначення, причому не дуже вдале.
Сцієнтизм спростовує сам себе, тому його відкидають як хибну теорію. І прикро помічати, що є люди, які усе ще дотримуються цієї теорії.
Ми ж розуміємо, що можемо з упевненістю відкинути твердження про те, ми маємо вірити лише у те, що наука може довести.
Підготувала Тетяна Трачук
